Шкільний курс зарубіжної літератури потрібно звільнити від міфу про велику російську літературу, – архиєпископ Ігор (Ісіченко)
На цьому в коментарі Еспресо наголосив український церковний та громадський діяч, письменник, доктор філологічних наук, член українського ПЕН, архиєпископ Ігор (Ісіченко).
"Курс зарубіжної літератури в школі – це, по суті, евфемістична назва курсу російської літератури, який викладався в середній школі раніше і який треба було замаскувати, щоб залишити на роботі викладачів російської літератури. Саме тому його трішки розбавили іншими письменниками та залишили в такому передусім москвоцентричному форматі. Очевидно, що програма цього курсу потребує радикальної переробки і звільнення її від цього міфу великої російської літератури. Адже, як бачимо, він зараз ліг в основу формування ідеологеми "русского міра", що стала засадою для агресії проти України", – наголосив архієпископ.
На його думку, кількох справді знакових письменників, які представляють російську літературу у світовому форматі, в програмі можна залишити. Та потрібно репрезентативно підійти до всіх провідних європейських літератур, бо засилля російських авторів у теперішніх програмах є абсолютно невиправданим.
"Очевидно, що ми мали справу з ефективним методом індоктринації ідеології "русского міра" в українське середовище. І він, на жаль, спрацьовував – формував деформовану свідомість людей і перебільшене уявлення про роль російської культури в світі.
Я порадив би посилити викладання античної спадщини, починаючи від міфології, Гомера – речей, що завжди були основою класичної європейської освіти. Потрібне повернення до класичної моделі освіти і представлення у спільній програмі справді знакових письменників на рівні нобелівських лауреатів нового часу і письменників нових часів, виміру Гемінґвея чи Діккенса.
Звісно, необхідно, крім зміни програм, підготувати і підручники, і хрестоматії (чи принаймні електронні варіанти текстів у перекладах українською мовою). Очевидно, що зарубіжна література має викладатись виключно на підставі перекладів текстів українською мовою. Ну, і курси підвищення кваліфікації для викладачів – було б добре, якби їх проводили не силами українських кафедр зарубіжної чи російської літератури, а й із залученням спеціалістів зі світової літератури з провідних центрів європейських країн", – зазначив Ісіченко.
Він вважає, що викладачів, які досі спеціалізувалися на російській філології, Україна може ефективно використати.
"Не можна розглядати відразу всіх філологів-русистів як іноземних агентів. Насправді так не є – я знаю надзвичайно патріотичних випускників російської філології, які займаються зараз волонтерством у Харкові. Думаю, що для викладачів російської мови і літератури, яких звільнятимуть з університетів в зв'язку з закриттям низки кафедр російської літератури, завжди має знайтися місце у військових училищах. Бо ми маємо одного головного стратегічного ворога, який буде таким ще протягом століть, якщо не зазнає якихось катаклізмів. Я маю на увазі Російську Федерацію. Його культуру треба знати насамперед військовим, розвідникам і дипломатам", – підсумував доктор філологічних наук.
