Софія Київська та стародавні храми є «базою даних» з історії християнства й України
Софія Київська – пам’ятка української архітектури і монументального живопису, одна з небагатьох уцілілих споруд часів України-Русі (11-е століття). Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.
Стародавні храми доби України-Руси, серед яких і славетний собор Святої Софії Київської – це містилище знань, які стосуються історії християнства та періоду хрещення Русі, формування держави України-Руси. Як зазначає професор, історик Надія Нікітенко, інформація про ініціаторів будівництва храму, про тодішні релігійні уявлення людей та їхнє життя «закодована» у настінному живописі старих церков. У розмові з Радіо Свобода професор Нікітенко розповідає про ту «базу даних», яка міститься у храмі Святої Софії Київської.
– Зайдіть до собору, огляньте його настінний живопис, зверніть увагу на фрески та графіті на його стінах, і ви зрозумієте: храм зберігає те найважливіше, найвагоміше, найкраще, що люди у нього вклали. Будь-який храм – це колосальний комплекс: це історія, архітектура, монументальний живопис, ікони, написи графіті.
Тобто, в яку би галузь знань ми з вами не поринули, – у кожній є місце для тої самої Святої Софії. Ми не можемо уявити історію України без історії Софіївського собору, оскільки це є епіцентр усіх історичних подій, які відбувались тут упродовж тисячі років. Ми не можемо собі уявити сучасну архітектуру без знання архітектури Святої Софії.
– В якому стилі збудована Софія Київська?
– Це візантійський стиль, в основі якого лежать античні архітектурні витоки, і це, по суті, наші підвалини, що на них базується вся, навіть сучасна, архітектура. У цьому стилі за доби Київської Русі будували всі християнські храми.Собор Святої Софії у Києві.
Мозаїка – зображення Богородиці Оранти, 11 століття
До речі, усередині Софіївського собору часто можна бачити студентів, які роблять замальовки, вони вивчають храм, його архітектуру і живопис, бо це – класика.
– А якщо говорити про монументальний живопис у храмах?
– Монументальний живопис у цьому випадку – це мозаїки і фрески, і сучасні митці, котрі працюють з мозаїчним живописом, вивчають стародавній «спадок» тих, хто викладав мозаїки на стінах храмів.
Мені здається, що ми дотепер не знаємо усіх секретів, які зберігають фрески та мозаїки у Софіївському соборі чи у Кирилівській церкві: це було сакральне мистецтво, втаємничене, не призначене для всіх. Це мистецтво було призначене лише для посвячених.
Одначе, оскільки воно є на стінах собору, завдяки чому ми можемо вивчати фрески, мозаїки, монументальний стінопис. Власне, для дослідження подій, які відбувались довкола храму, ми зчитуємо графіті.
Графіті на стінах Софіївського собору у Києві
– А за часів Київської Русі дозволяли стіни розписувати?
– Ні, на стінах храмів не можна було писати. «Устав» князя Володимира за це передбачав суворе покарання – биття палицями. Однак люди писали га стінах церков. До речі, і князі писали, і митрополити, і ченці, бо ж «спочатку було слово». Уявіть: у людини виникла проблема, вона прийшла до храму і написала щось на його стіні, і ці слова, цей напис були призначені для Бога. Людина зверталась безпосередньо до Всевишнього, для чого, як вважалось, можна було написати одне ім’я святого.
Наприклад: «святий Онуфрій», «святий Пантелеймон» людина написала – і це вже означало вічну молитву саме до цього святого. Але головне, як мені здається. це те, що ці храми – Софіївський собор, Кирилівська церква, Андріївська церква у Києві – вони вчать нас головному: вони нас вчать духовності.
– А як «прочитати» інформацію про побудову храму, про події, що про них собор «переповідає»?
– Якщо говорити про собор Святої Софії у Києві, то інформацію про будівництво, про тих, хто ініціював побудову цього потужного духовного й релігійного центру в Києві можна «зчитати» з мозаїчних композицій, фресок і графіті, які є всередині храму. Не менш важливі і портрети князівської родини, зображення святих і Біблійних сцен.
– То хто будував храм Святої Софії у Києві?
– 2018 року цей храм святкував «ювілей» – тисячу років тому, у 1018 році, він був освячений. Сучасні дослідження підтверджують, що ініціатором побудови й основним жертводавцем храму був князь Володимир Великий; за його князювання і розпочаті роботи з побудови храму. Володимир помер 1015 року і роботи на якийсь час зупинились, аж доки його син Ярослав не прийшов до Києва князювати. Щоб здобути прихильність киян, Ярослав, серед іншого, закінчив розпочатий батьком «проект».
І нам ще багато чого треба вивчати і досліджувати у цих храмах доби Київської Русі, бо там міститься (ще не знайдена або не прочитана поки що) інформація про витоки нашої державності, духовності, науки і мистецтва.
Богдана Костюк
