Сьогодні день пам’яті святого Максиміліана Марія Кольбе

Народився Раймунд Кольбе неподалік Лодзі у містечку Здунська Воля у Польщі. Батьки його належали до Третього чину францисканців. Вони забезпечили синові християнське виховання, а також початкову освіту.

З 1907 р. хлопець навчається у львівській гімназії конвентуальних францисканців. 1910 р. вступає на новіціат цього ордену. Під час облечин отримав ім’я Максиміліан, а разом з вічними обітами прийняв ім’я Марія.

З 1912 р. навчається у Папському Григоріанському університеті. Здобуває ступінь доктора філософії. 1915 р. почав вивчати богослов’я на Папському теологічному факультеті св. Бонавентури оо. Францисканців у Римі. Також розвиває свої здібності з математики і фізики. Займається кресленням різних конструкцій, в тому числі розробляє нові види літаків.

Під час навчання у Римі стає свідком нападів на християнство з боку масонських організацій. 1917 р. на одній із їхніх демонстрацій побачив зображення архангела Михаїла, переможеного Люцифером, і це надихнуло Максиміліана на думку про Діву Марію як ту, чиє потомство розчавить голову змієві (пор. Бт. 3, 15). Саме їй він вирішив посвятити тих, кого звели на манівці різні диявольські вчення.

16 жовтня 1917 р. разом з іншими братами-францисканцями створює організацію Лицарство Непорочної (Militia Immaculatae). Устав Лицарства починається словами, які окреслюють водночас головну його мету: “Прагнути навернути грішників, єретиків, схизматиків, юдеїв тощо і в першу чергу масонів”.

Цю мету Максиміліан Марія реалізовує через молитву та медійну діяльність, протиставляючи нападам на Католицьку Церкву поширення її вчення. Після прийняття священичих свячень, здобуття докторату та повернення до Польщі він створює друкований орган своєї організації — журнал “Лицарі Непорочної” (1922 р.). Неподалік від Варшави засновує монастир на честь Непорочної Діви Марії, відомий як “Niepokalanów”.

1930 р. Максиміліан Марія Кольбе вирушає на місію до Японії. На схилі гори поблизу Нагасакі засновує монастир “Сад Непорочної Діви”, видає журнал “Лицар” японською мовою. Коли у серпні 1945 р. американські війська скинули на Нагасакі атомну бомбу, “Сад Непорочної Діви” зберігся.

1936 р. Максиміліан Марія повертається до Польщі, де продовжує свою душпастирську діяльність. 1938 р. відкриває радіостанцію Лицарства Непорочної, передачі якої зокрема засуджують злочини проти людської гідності нацистського режиму, руйнівна хвиля якого вже котиться Європою.

Під час вторгнення Німеччини в Польщу 1939 р. “Niepokalanów” стає осередком, який приймає біженців та євреїв. Така діяльність не могла довго залишатися непоміченою нацистами, і вже 1941 р. о. Максиміліана заарештовують та відправляють до Аушвіцу.

Не зважаючи на слабке здоров’я, священик таємно служить у таборі Месу, сповідає, надає духовну розраду в’язням. У липні 1941 р. сталася втеча з табору, і аби запобігти наступним, керівництво навмання вибрало десятьох осіб, щоб ув’язнити їх у так званій камері голоду. Серед них був польський сержант Францішек Гайовнічек, котрий став побиватися за залишеними удома дітьми. Тому замість нього прийняти засуд зголосився Максиміліан Кольбе.

Протягом трьох тижнів святий перебував у камері, підтримуючи в’язнів, котрих морили голодом. Врешті 14 серпня йому ввели ін’єкцію фенолу, від чого він помер. Тіло пізніше кремували.

Крім небесної нагороди, за яку о. Максиміліан Марія Кольбе змагався усе своє життя, борючись проти підступів лукавого, він отримав також визнання земною Церквою: 1971 р. його проголошено блаженним, а 1982 р. — святим. На іконах св. Максиміліана Марію Кольбе можна впізнати за францисканських габітом та арештантською формою (іноді вони складають дві половини його вбрання), короною з колючого дроту або білою і червоною коронами як символом чистоти та мучеництва.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.