Сьогодні християни різних конфесій святкують день пам’яті св. Григорія Ниського, незборимого поборника Несотвореної Трійці

Якщо уважніше подивитись на літургійний календар Церков візантійської традиції, то після Богоявлення у ньому частіше можна знайти дні пам’яті святих, котрих на Вселенських Соборах було проголошено Отцями Церкви. З історичного боку, оскільки більшість із них була святителями (єпископами певних церковно-адміністративних одиниць), а отже людьми публічними, точніше вдавалося в документах зафіксувати дату їхнього переходу до вічності, яка згодом стане днем літургійного почитання. А з богословського боку в Ісусі Христі є повнота Об’явлення, і завданням Церкви тепер є пояснювати його світові. Що й робили Отці Церкви у своїх творах.

Східна Церква до їхнього лику зараховує тих богословів, котрі жили в перших вісьмох століттях християнства, відзначалися святістю життя, а ідеї їхніх творів узгоджуються з усім вченням Церкви.

Святий Григорій Ниський народився 335 року (за деякими джерелами 331) у сім’ї, з якої вийшло одразу кілька визнаних Церквою святих: бабуся Макрина, батьки Василій та Емілія, брати Василій Великий та Петро Севастійський, сестра Макрина Молодша. Крім християнського виховання Григорій отримав ще й хорошу світську освіту ритора, що згодом допоможе йому в диспутах з єретиками та у викладі ортодоксального вчення богословських праць.

Тривалий час Григорій працює вчителем філософії та риторики, завдяки красномовству бере участь у судових засіданнях. При Церкві Каппадокії виконує служіння читця. Одружується. Його дружина Теозва була поставлена в чин диякониси, допомагала жінкам, котрі готувалися до хрещення, служила хворим та потребуючим. Вона рано померла, і для Григорія почався новий етап життя.

Його брат Василій на той час вже обіймав престол єпископа Кесарії Каппадокійської. 370 року він висвятив Григорія на священика, а згодом наставив єпископом м. Ниси. Церква саме вела боротьбу з аріанами, і єпископу важливо було заручитися підтримкою вірних людей на найвідповідальніших ділянках служіння.

За утвердження ортодоксального вчення та поборювання єретичних віянь Григорій зазнав переслідувань. Аріани, заручившись підтримкою імператора Валента, звинуватили його в розтраті коштів. Григорія було заарештовано й етаповано до Анкири (тепер м. Анкара в Туреччині). Він втік з-під конвою і протягом трьох років переховувався по монастирях. 378 року після смерті Валента повернувся до свого осідку.

379 року на помісному соборі в Антіохії допомагає вірним тверезо переосмислити постать Богородиці в Церкві, протистоячи двом крайнє налаштованим групам, одна з яких її недооцінювала, а друга підносила до рангу божества. Цього ж року написав догматичний твір «Проти Євномія» — спростування другої апології очільника течії крайнього аріанства Євномія Кизицького.

Однак вирішальним у біографії Григорія Ниського став виступ на ІІ Вселенському Соборі в Константинополі (381 р.) проти Македонія та його єретичної фракції духоборців, котрі не визнавали божественності Святого Духа.

Як інші єресі ставали поштовхом до глибшого розуміння певних правд віри, так і ця течія посприяла розвитку вчення про Святого Духа. Його Григорій Ниський викладає у своїх письмових працях («Слово про Святого Духа проти македоніян», «Слово про Божество Сина і Духа і похвала праведному Аврааму»), а завдяки промові на цю тему забезпечує Вселенському Собору перемогу над духоборцями. Існує припущення, що додаток в Нікейсько-Константинопольському Символі віри «з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий» належить саме Григорію Ниському.

Так, доповнюючи напрацювання свого брата св. Василія Великого та інших попередників, Григорієві Ниському вдалося викласти та систематизувати вчення про Пресвяту Тройцю як єдність трьох Божественних Осіб (зокрема у творах «До Симплікія про віру», «До Авлалія про те, що не три Боги»).

Після ІІ Вселенського Собору святитель м. Ниси відійшов від активної громадської діяльності, присвятивши себе молитві, самозаглибленню та творчості. Його творчий доробок налічує 31 богословський трактат, 29 проповідей, 33 листи, численні коментарі на Святе Письмо, морально-аскетичні твори, поеми. 10 січня 395 року Григорій Ниський відійшов до вічності.

Отцем Церкви його проголосив VII Вселенський Собор (787 р.) у Нікеї. А підсумок діяльності святого та її значення для Церкви підбиває служба його пам’яті 10 січня. Стихири Вечірні свята підкреслюють одразу кілька його найвизначніших чеснот.

Через майстерно викладені у творах вчення про Пресвяту Тройцю вони називають Григорія Ниського «сповненим Утішителем диханням, найяснішою мовою благочестя, многосвітлим світильником Божественного Блиску, проповідником істини, основою богослов’я, криницею високих догматів, потоком медоплинних настанов, богомовною сопілкою». Через непримиренність у відстоюванні правди – «сокирою, що січе єретиків стремління, обосічним мечем Утішителя, ножем, що відсікає незаконно насаджені спори, вогнем, що спалює хмиз єресей, лопатою, якою важке і легке в ученнях розділяється, мірилом, що всі строгості спрямовує на стежку спасіння». Через уміння донести високі правди віри до пересічних вірних задля їхнього спасіння – «устами, що виточують блаженні промови, черпаючи їх з незглибимих і божественних джерел спасіння, і всім пояснюючи слова молитви; правилом, що спрямовує до доброчесності».

Через внесення Григорієм Ниським ясності у вчення про Пресвяту Тройцю та ревне відстоювання його правдивості перед різними віяннями стихири Вечірні називають святителя «поборником незборимим Несотвореної Тройці». І в підсумку поєднують день святкування пам’яті Григорія Ниського з тематикою посвяття Богоявлення: «Христа благай, Христові молися, преподобний, щоб Він, що у струменях йорданських обновив світ, спас рід наш».

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.