16 листопада – день пам’яті апостола і євангелиста Матвія у візантійській традиції (християни латинської традиції святкують 21 вересня). Його ми знаємо передусім як автора першого за порядком Євангелія. Були спроби спростувати його пряме відношення до написання цієї книги, але, не підтвердившись вагомими доказами, вони залишились на рівні гіпотез.
Нестачу конкретних даних про усну проповідь святого компенсує значення записаного ним Євангелія. Написане найімовірніше близько 50-го року, воно передусім зверталося до євреїв через знайомі їм пророцтва зі Старого Завіту, щоб показати, що Ісус є обіцяним Месією.
Воно починається з родоводу Ісуса Христа, щоб з одного боку показати його прямий зв’язок з Давидовою династією та іншими видатними постатями старозавітної історії, а з іншого – щоб відіслати читача до витоків усього сущого (адже слова «родовід» і «походження» з Бт. 2, 4 грецькою мовою є ідентичними). Книгу можна поділити на п’ять тематичних блоків, в яких чергуються дії Ісуса з Його проповідями. Так Євангеліє від Матвія своїм початком і п’ятичастинною структурою нагадує П’ятикнижжя.
Воно містить певні особливі теми, притчі та образи, притаманні лише йому та відсутні в інших євангелистів. Деякі з них поєднав у собі кондак свята: «Митарства ярмо відкинувши, запряг ти себе в ярмо правди і з’явився ти як купець найособливіший, — принісши багатство — з висоти премудрість. Відтоді-то проповідував ти слово істини і воздвиг єси душі млявих, написавши час суду».
У ньому ми знаходимо образ ярма Христових учнів, яке закликає брати на себе Ісус (Мт. 11, 29). Самого апостола Матвія кондак називає купцем, натякаючи на того, «що шукає добрих перел» (Мт. 13, 45), з притчі, яку містить тільки перше Євангеліє. А ще він виступає як той, хто «написав час суду», себто єдиний з чотирьох євангелистів представив картину Страшного Суду під час Другого Христового пришестя. У такий спосіб євангелист Матей охоплює своїм письмовим свідченням Доброї Новини Ісуса Христа її витоки та кінцеву мету.
Євангеліє від Матвія також описує історію покликання самого апостола Ісусом. У Візантійському Лекціонарі саме цей уривок найчастіше читають в неділі протягом року. Матвій розміщує її одразу після зцілення розслабленого в Капернаумі, аби показати, що і він до зустрічі з Ісусом був ні на що неспроможний через гріховний спосіб життя (митарі, як правило, користувалися репутацією колаборантів, котрі збирали податки для Римської імперії та наживалися при цьому). «Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матвій, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним» (Мт. 9, 9). Життя Матвія, як і розслабленого з попередньої розповіді, що теж устав (Мт. 9, 7), кардинально змінилося.
Авторство Євангелія і покликання Матвія Ісусом від митниці до апостольського служіння, яке євангелист сам описав, залишаються улюбленими темами богослужінь дня пам’яті апостола. Зокрема їх поєднує тропар – один з найпоширеніших літургійних текстів, присвячених почитанню Матея (вживається на Божественній Літургії, Вечірні, Утрені, Часах): «Ти щиро від митниці пішов слідом за Владикою Христом, що з-за доброти з’явився людям на землі і покликав тебе. Як вибраний апостол і голосний благовісник Євангелія вселенній з’явився ти. Ради того почитаємо чесну пам’ять твою, Матею богогласний. Моли Христа Бога, щоб відпущення гріхів подав душам нашим». Тропар передусім оспівує подію зустрічі Матея з Христом, яка стала переломною для першого.
Далі, як розповідає Євангеліє, Матвій стає одним з дванадцяти. Він додає до свого імені приставку «митар» (Мт. 10, 3) як пригадування, від якого способу життя звільнив його Ісус. Інші книги Нового Завіту також відносять Матея до дванадцяти апостолів (Мр. 3, 18; Лк. 6, 15; Ді. 1, 13). Євангеліє від Луки подає аналогічну розповідь про покликання митника Леві (5, 27-32), що може вказувати на друге, єврейське, ім’я Матея.
На цьому біблійні свідчення про апостола і євангелиста Матея закінчуються. Решту даних про його життя і мученицьку смерть (її факт підтверджує більшість джерел) знаходимо в житійній літературі та апокрифах.
Після Зіслання Святого Духа апостол Матвій проповідував серед євреїв (вперше згадує Іриней Ліонський). Є свідчення також про його проповідь в Ефіопії Понтійській (так званих «диких землях» на східному узбережжі Чорного моря), Ієраполісі, країні антропофагів (людоїдів). Хоч достеменно невідомо, де саме апостол Матей зазнав мученицької смерті та де були захоронені його мощі до перенесення в крипту собору Сан-Маттео в м. Салерно (Італія).
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##