Сьогодні Сиропусна неділя: із примиренням та надією вхід у Великий піст

Якщо зосереджуємось на тілесному вимірі посту, то називаємо цю неділю Сиропусною, що дає назву і цілому попередньому тижню. За давніших, строгіших звичаїв постування вона була останнім днем, коли дозволялося вживати набіл – сир «пускали». Звідси – ще народна назва Пущення і звичай справляти останні гучні забави перед Великим Постом – запусти.

Якщо, подібно до попередніх неділь, зосередитись на євангельському читанні під час Літургії, то цю неділю називають Неділею Прощення. Адже починається воно словами Ісуса Христа: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам» (Мт. 6, 14). І лише після цього Євангеліє каже, як треба постити.

Звідси й Чин Всепрощення, який по храмах священик звершує або після Літургії, або після Вечірні. Повернувшись на амвоні лицем до людей, він закликає пригадати тих, хто їх образив, кого вони образили, просить прощення за себе і за всіх братів у священстві. Люди у відповідь висловлюють своє прощення, просять прощення у священика і у випадку невеликого зібрання одні в одних. «Прости мені, брате, сестро, отче тощо», — звертаються вони навзаєм і чують у відповідь: «Бог простить, і я прощаю». Є звичай просити в цей день прощення також і поза літургійним зібранням. Головне, щоб це було щиро, без формалізму і з усвідомленням важливості готуватися до Христового Воскресіння, коли можливо, з усіма людьми в мирі (пор. Рм. 12, 18).

Якщо ж ще більше заглибитись в тексти Вечірні та Утрені в цю неділю, то можна виділити як провідну тему вигнання Адама з раю. Одна зі стихир на Вечірні так описує цей стан прародича і всього людства: «Сидить Адам навпроти раю, ридаючи, й оплакує свою наготу: Горе мені, обманеному й окраденому, та й обезславленому лукавою спокусою». Звідси ще одна назва неділі – Вигнання Адама.

Тексти Вечірні та Утрені цього дня повертають нас до першопочатків – створення людини та її відходу від Бога через гріх. Пригадують, яку славу мала людина в раю, і як втратила її внаслідок гріхопадіння. «Творець мій і Господь, узявши земний порох, оживив мене життєдайним подихом і вшанував як начальника всього видимого на землі, та співжителя ангелів. Але підступний сатана, послужившись змієм як орудником, обманув їжею, відлучив від Божої слави і віддав смерті в глибинах землі» (стихира Вечірні).

Щоб повернутися, людству слід задуматись над своїми гріхами, каятися і оплакувати їх. Саме такий настрій переважає в богослужбових текстах цієї неділі – туга за втраченим перебуванням з Богом. Але поряд з тим вони несуть надію. Людина кається і через молитву звертається до Бога: «Ти ж, як Владика добросердий, знову призови мене» (стихира Вечірні), вірячи в те, що Він змилується. І так на двох крилах сокрушення й надії лине у Великий піст.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.