Святого Димитрія Солунського більшість Церков візантійської традиції вшановують 26 жовтня — за Новоюліанським чи Григоріанським календарями.
Димитрій жив у другій половині ІІІ — на початку IV ст. у м. Солуні (суч. Салоніки).
У лютому 303 року розпочався новий і тривалий етап переслідування християн. Всі церкви і священні книжки мали бути спалені, християни втрачали право збиратися на Богослужіння і звертатися до суду, не мали права займати визначні посади, а всі вільновідпущені християни мають бути повернені в рабство.
Але це не дало ефекту і наступного року був проголошений новий едикт, за яким всі християни мали принести жертви язичницьким богам. Ініціатором цього едикту був Галерій, який згодом стає августом східної частини імперії, та особисто опікувався гоніннями на християн та демонстрацією величі культури Риму. З цією метою він збудував у Салоніках язичницький храм та стадіон для влаштування у місті гладіаторських боїв.
У місті Салоніки за часів Галерія й сталось мучеництво святого Димитрія. За давнішим переданням, що дійшло до нас, було це так: біля цього стадіону християнин Димитрій свідчив оточуючим про Божественну Мудрість – Христа, що лікує від безумства гріха та дарує людині справжнє життя. Після гладіаторського бою, на якому улюбленець Галерея загинув, август був розлючений і наказав заколоти Димитрія списами. Воїни виконали наказ та викинули Димитрія в найближчу канаву. Уночі християни попри страх бути побаченими, закопали тіло Димитрія поблизу місця вбивства, щоб останки святого не роздерли здичавілі собаки.
Сталось це в роках між 304-306 по Різдві Христовому. Всього ж через кілька років сам Галерій зневірився в можливості винищити християн та, бачивши скільки через гоніння збитків терпить імперія, в якій навіть злочинців відпускали, щоб посадити до переповнених тюрм християн, затверджує закон віротерпимості, за яким християни знову можуть повноцінно жити в Римській імперії. Ще через два роки, вже за імператора Костянтина, християнство урівняється в правах з іншими релігіями.
Місце, на якому був похований Димитрій, стало шанованим серед християн і вже до середини IV століття поширилась про нього слава як про чудотворне. На місці лазні, в якій проповідував Димитрій, збудовали каплицю, а згодом і великий храм на його честь.
Слава святого зростала до тої міри, що в VI столітті імператор Юстиніан бажав перенести мощі святого до столиці, але єпископ Салонік стверджував, що не знає, де точно під храмом знаходиться тіло святого, а робітники, почавши копати, знайшли лише запашну землю. Цю землю й відвезли до Царгороду, а тіло святого Димитрія залишилось в Салоніках і він став головним святим міста, від лампади в храмі якого паломники брали пахуче миро.
Про деталі мученицької смерті св. Димитрія, як розвивався його культ і чому він особливо шанувався серед слов'ян, читайте у статті "Димитрій Солунський — натхненник воїнів, проповідник, мироточець".
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##