Святий Григорій Богослов народився 326 року у сім’ї Григорія, єпископа Назіанського, і Нонни, яка була жінкою високих моральних правил. Саме вона дала обіцянку Богу, що її ще ненароджений син буде служити йому. А тому доклала всіх зусиль, щоб так і сталося. Пізніше святий Григорій згадував, що виховання матері завжди вважав для себе найціннішим та найважливішим.
Крім домашнього виховання Григорій Богослов отримав прекрасну світську освіту. Він навчався в школах Кесарії Палестинської. Там була чимала бібліотеках, яку зібрав мученик Памфіл. Потім продовжив навчання в Александрії, де детально вивчив твори Орігена.
Закінчив освіту в Афінах, де познайомився і дуже зблизився з Василієм Великим. Також саме в Афінах Григорій познайомився з Юліаном, якого пізніше назвали “відступником”. Він став імператором, який відрікся від Христа та хотів повернути в Рим язичництво. Коли Григорію Богослову було 26 років він прийняв хрещення.
Після Афін святий повернувся в рідне місто. Там він довгий час ухилявся від будь-якої світської посади. Основними заняттями Богослова були: роздуми про Господа, читання Божого слова, писання натхненних пісень і творів про християнство, служіння батькам, які вже встигли зістарітися.
Деякий час Григорій провів разом зі своїм другом Василієм Великим в пустелі, але батько, який вже тоді займав посаду єпископа, потребував помічника. Він викликав сина з пустелі та посвятив в пресвітера. Цей сан неябияк злякав Григорія обов’язками, покладеними на нього. А тому скоро він пішов в пустелю, щоб жити на самоті. Заспокоївшись, повернувся до батька, взяв на себе обов’язки.
Тим часом його друг Василій Великий став архиєпископом і теж потребував поруч відданого помічника. Він запропонував другу місце головного протопресвітера, але ця впливова посада налякала Григорія. Тому згодом він прийняв посвячення в єпископи міста Сасим. Проте продовжував працювати помічником при своєму батькові. 374 року помирає спочатку батько, а потім і мати святого. Ще певний час Григорій продовжував батькові справу, але сильно захворів. Після одужання пішов в окрему обитель, де три роки провів у молитвах і пості.
Його обрали на престол архиєпископа Константинопольського, тому довго пробути на самоті Григорію не судилося. Прибув він туди в епоху найсильнішого панування аріан і зупинився в маєтку свого друга. Одну з кімнат Богослов навіть звернув у храм, назвавши його “Анастасією” (тобто “воскресіння”), та почав там проповідувати. Аріани лаяли і глузували з нього, кидали каміння, відсилали убивць. Але народ все частіше йшов до Григорія. Щодня він навертав з єресі сотні людей.
Коли на трон зійшов імператор Феодосій християнство розквітло. Після цього Григорій Богослов покинув свою кафедру і пішов жити в рідне селище Аріанз. Свої останні роки життя провів в аскетизмі. Своє найменування Григорій отримав завдяки великій кількості богословських творів.
ТСН поширила сюжет про Григорія Богослова.