Сьогодні Західна Церква вшановує святого Тому Аквінського
Тома походив зі знатного графського роду, спорідненого з королями. Він народився близько 1225 р. в маєтку Роккасекка поблизу Аквіну (Італія). Батьки, дбаючи про освіту та виховання сина з огляду на перспективу його майбутньої кар’єри, віддали його на п’ять років до бенедиктинського монастиря в Монте-Кассіно.
Перебування Томи в цьому монастирі припало на період протистояння імператора Фрідріха ІІ з Папою. Війська першого окуповують Монте-Кассіно, і прихильникам папської влади доводиться покинути ці території. Тома за порадою абата монастиря їде навчатися до університету в Неаполі. Там від знайомиться з «жебручим орденом» монахів-домініканців. Зацікавлення Томи їхньою духовністю та бажання вступити саме до їхнього монастиря наштовхується на шалений спротив його рідних. Протягом року вони залякуванням, погрозами, намовами до розпусних стосунків, ув’язненням в родинному маєтку намагалися відвернути хлопця від його задуму, однак намарно.
У 1244 р. Тома остаточно вступає до домініканців. З 1245 р. живе у їхньому монастирі св. Якова та навчається в Паризькому університеті. Там він знайомиться з професором цього університету св. Альбертом Великим і протягом наступних років перебуватиме під його наставництвом. Разом з Альбертом їде до Кельна, де продовжує навчання і отримує пресвітерські свячення. Через мовчазну вдачу та великі габарити тіла студенти дражнять його «німим волом», однак Альберт, бачачи талант хлопця, що проявлявся під час університетських диспутів, говорив: «Але коли цей віл зареве, світ здригнеться».
1252 р. Тома повертається до Парижу, де завершує студії і починає викладацьку діяльність. Продовжується його зацікавлення творами Аристотеля, яке зародилося ще в студентські часи. Вивчаючи філософію цього античного мислителя, Тома Аквінський намагається її категорії застосувати для розкриття християнського Об’явлення, встановити гармонію між вірою та розумом, а філософію поставити на службу богослов’ю задля його пояснення.
Між 1254 та 1256 рр. пише перші свої праці – «Коментар до “Сентенцій” Петра Ломбардського», «Про буття та сутність», «Суперечливі питання про істину», «Різноманітні питання». З 1259 р. Тома Аквінський стає радником з теології папської курії і цього ж року починає писати «Суму проти поган» (інша назва – «Сума філософії»), яку закінчив 1264 р. В цей період Тома виконує служіння при різних понтифіках, а також викладає в Римі, Орв’єто, Вітебро.
1268 р. повертається до Парижа. Тут починає писати свою найвідомішу працю «Суму теології», яку йому так і не вдалося закінчити. Широкі зацікавлення в різних ділянках богослов’я та філософії можна простежити з праць Томи Аквінського цього останнього періоду його біографії: «Суперечливе питання про душу», «Суперечливі питання про зло», «Про єдність інтелекту», «Про вічність світу», «Про відокремлені субстанції», численні коментарі на Святе Письмо. Через ці твори Томі вдалося систематизувати християнську спадщину попередніх віків та поставити її на «рейки» наукових методів, розроблених античною філософією.
1274 р. дорогою на ІІ Ліонський Собор Тома Аквінський помер. 1323 р. його проголосили святим, а 1567 р. – Вчителем Церкви через винятковий внесок у її доктрину.