Нещодавно у складі Австрійської митрополії Вселенського Патріархату, яку очолює митрополит Арсеній (Кардамакіс), створено Архиєрейський округ, до якого увійшли українські православні парафії в Австрії та Угорщині. Очолив цей округ єпископ Максим (Рудько).
Про цю структуру і загалом життя православних українців в цих двох країнах, а також як там ставляться до війни в Україні та наскільки там впливовою є російська присутність і пропаганда, ми говоримо з владикою Максимом.
До слова, владика Максим (в миру Роман Рудько) народився у Львові, тут закінчив духовну семінарію, згодом навчався на богословському факультеті Салонікійського університету імені Арістотеля, там же закінчив магістратуру.
Прийняв чернецтво та дияконську хіротонію митрополитом Австрії та екзархом Угорщини Арсенієм (Кардамакісом) у Віденському кафедральному соборі Святої Трійці в 2018 р. У 2023 р. владика Арсеній рукоположив його у сан пресвітера, тоді ж о. Максим отримав чин архимандрита та посаду протосинґела митрополії Австрійської, Угорської екзархії.
29 серпня 2024 році на засіданні Священного Синоду Вселенської Патріархії був номінований на вікарного єпископа митрополії Австрійської з титулом єпископ Арістійський. 10 листопада у Відні відбулася його єпископська хіротонія.
— Владико, почнемо здалека. Як сталося, що львівський семінарист поїхав вчитися до Греції, а звідти опинився в столиці Австрії, де став монахом, архимандритом і тепер єпископом?
— Слава Ісусу Христу! Щиро дякую інформаційному ресурсу РІСУ за можливість дати інтерв'ю та поділитися своїми думками. Це велика честь для мене. Нехай Господь благословить вас у вашій праці!
Коли я ще навчався на останньому курсі Львівської духовної семінарії УАПЦ, до нас завітали з візитом владика Всеволод (Майданський), архиєпископ Скопельський УПЦ в США, і владика Іларіон, нині архиєпископ Вінніпезький і митрополит Канадський УПЦ Канади (який тоді ще був єпископом Телміським), щоб відібрати студентів для навчання в Греції. Так сталося, що я опинився серед тих, кого обрали для навчання там.
Тоді, з благословення митрополита Львівського Макарія (Малетича), я поїхав на навчання до Греції.
В Греції я навчався в Салонікському університеті імені Арістотеля на богословському факультеті, на пастирському відділенні. Там я вивчав грецьку мову, потім чотири роки навчався на бакалавраті, ще чотири роки – на магістратурі, а також вступив до докторантури.
У 2016 році, за посередництвом першого українського православного священика в Австрії, уродженця Одеси Юрія Стругова, я познайомився з митрополитом Австрійським Арсенієм. Владика Арсеній саме шукав диякона і запропонував мені це дияконське служіння. Я погодився, і через рік, у грудні 2017 року, переїхав до Австрії.
У 2018 році я прийняв чернечий постриг, а в Неділю православ'я в кафедральному соборі Святої Трійці у Відні відбулася моя дияконська хіротонія.
10 листопада 2023 року, у день святого Арсенія Каппадокійського, відбулася моя хіротонія у сан священика, возведення в чин архимандрита та призначення мене протосинґелом Австрійської митрополії і екзархії Угорщини.
Владика Арсеній звернувся до мене з пропозицією: чи не хотів би я прийняти єпископське служіння? Звичайно, для мене це було дуже неочікувано, і, безперечно, це велика відповідальність перед Господом, Матір'ю Церквою, митрополитом Арсенієм та українською паствою. Але, пам'ятаючи слова Христа: «Хто взявся за плуг, назад не озирається», я дав згоду.
І ось, з благословення його Всесвятості, Вселенського Патріарха Варфоломія, 29 серпня 2024 року на засіданні Священного Синоду Константинопольського Патріархату мене обрали єпископом Арістійським.
10 листопада того ж року в кафедральному соборі Святої Трійці міста Відня відбулася моя єпископська хіротонія.
— Ваше преосвященство, розкажіть детальніше як виник цей округ, чия це була ініціатива і скільки громад зараз він налічує?
— З благословення Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, який, як ми знаємо, щиро вболіває за Україну (надання Томосу є цьому підтвердженням), та з ініціативи митрополита Австрійського Арсенія відбулося створення Архиєрейського округу. Тобто Архиєрейський округ було створено одразу після моєї хіротонії 10 листопада 2024 року. Владика Арсеній бачив тенденцію зростання української присутності в Австрії та Угорщині й, маючи велику любов до України та українців, вважав надзвичайно важливим, щоб вони мали єпископа-українця. Єпископа, який зміг би звертатися до них рідною мовою та духовно опікуватися ними.
Сьогодні наш округ налічує сім парафій: шість розташовані в різних містах Австрії, а одна — у Будапешті, в Угорщині. Штат священиків, які входять до складу нашого Архиєрейського округу, наразі складається з десяти священнослужителів.
— Тобто це фактично вікаріат у складі єпархії Вселенської Патріархії?
— Так, це фактично вікаріат у складі Австрійської митрополії Вселенського Патріархату. Однак у грецькій традиції термін "вікаріат" не використовується, натомість застосовують терміни “архиєрейський округ” або “архиєрейська периферія” (αρχιερατική περιφέρεια).
— Що цікаво, в інших країнах Європи українці-православні нарікають, що виникають труднощі зі створенням подібних вікаріатів чи навіть окремих парафій. Десь їм пропонують вливатися в існуючі парафії, переважно грецькі, десь допускають існування окремих Літургій українською, десь це місіонерські центри.
— Ми, звичайно, повинні розуміти, що згідно з Томосом, наданим Вселенським Патріархатом, усі українські парафії та священики, які перебувають за межами України, тобто в діаспорі, належать до Вселенського Патріархату, а саме до його митрополій у різних країнах. Таким чином, організація українських парафій у межах митрополій Вселенського Патріархату залежить від митрополита кожної митрополії.
Звичайно, кожна митрополія мала б приймати українських священиків, адже українців у Європі дуже багато. Однак це залишається на розсуд місцевого митрополита.
У нашому випадку митрополит Арсеній щиро перейнявся долею української Церкви та українців, тому вирішив надати їм можливість служити українською мовою з дотриманням українських традицій у межах своєї єпархії. Знаючи владику Арсенія багато років, можу впевнено сказати, що для нього найважливіше — спасіння людської душі, щоб людина жила з Христом і Його Церквою. Він глибоко усвідомлює, що Вселенський Патріархат — це дім для всіх національностей. Як каже апостол Павло: "Немає ні елліна, ні юдея, а все і в усьому — Христос".
Сподіваємося, що ця ініціатива стане взірцем для інших митрополій Вселенського Патріархату.
— Чи в Австрії діють також осередки УПЦ МП? В Угорщині вони напевно є.
— Так, звичайно. В Австрії є чотири священики Московського Патріархату, ще один перебуває в Будапешті, в Угорщині. Усі вони служать або в храмах Сербської Православної Церкви, або в храмах протестантських громад. Поки що їх небагато, але спостерігається тенденція до зростання.
— А як до Вашої місії віднеслися в Угорщині: місцева влада, структури МП, інші сторони?
— Важливо зазначити, що угорський уряд активно підтримує християнські цінності та фінансово сприяє різним християнським ініціативам.
Щодо Вселенського Патріархату, то у митрополита Арсенія склалися дуже добрі відносини з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, а також дружні стосунки з багатьма угорськими урядовцями, серед яких – віце-прем'єр-міністр Угорщини Жолт Шем'єн.
Угорський уряд передав на баланс Угорської екзархії Вселенського Патріархату велику будівлю в центрі Будапешта, площею 12 000 квадратних метрів, і виділяє фінансування на її реставрацію. У цій будівлі планується створити духовний центр для всіх християн. Також у межах цього проєкту передбачено храм, який уже розписано чудовими фресками у візантійському стилі. Будівля використовуватиметься для потреб грецької, угорської та українських громад.
Щодо Російської Православної Церкви, то наші стосунки залишаються напруженими, оскільки величний храм Успіння Пресвятої Богородиці в Будапешті, збудований грецькою громадою, був відібраний Російською Православною Церквою у 1949 році.
З іншими церквами у нас склалися добрі відносини.
— А чи є якийсь діалог або просто спілкування саме зі священиками УПЦ МП? З ким вони взагалі спілкуються? І які є настрої в їх середовищі? Чи запущені там російські ІПСО?
— Вони не мають діалогу та спілкування, хіба що тільки із Сербською Православною Церквою та Російською Православною Церквою. Священик з Відня, що належить до УПЦ МП, співслужив разом із єпископом Російської Православної Церкви тут, у Відні. Тобто їхні настрої — це перебування в режимі вичікування.
— Вичікування на що? Чи цей священик якось ідентифікує себе з українською громадою, посольством?
— Що стосується поняття “вичікування”, то, на мою особисту думку, вони, можливо, сподіваються на зміну влади в Україні та відповідні зміни у ставленні до них. Цей священик не бере участі в заходах, які організовує посольство. Щодо українських громад, то орієнтація спрямована виключно на людей, які підтримують УПЦ МП. Жодних контактів із нашими священиками не відбувається.
— Відомо, що в Австрії, а в Угорщині тим більше, є поширені проросійські настрої, російська громада в Австрії переслідує активності українців, у т.ч. парафіяльні збірки для допомоги Україні. Чи зіштовхувались Ви або Ваші парафіяни з актами агресії з боку росіян або їх фанатів?
— Потрібно зазначити, що на цей момент поки що не було жодних інцидентів чи проявів агресії з боку російських громад щодо нашої церкви чи наших парафій. Ми поки що не отримували жодної інформації і не зіштовхувалися з такими проявами прямої російської пропаганди.
— У медіа все більше потрапляє інформацій, фактів про пропагандивну діяльність Росії через мережу громад МП в Європі, про батюшок-шпигунів тощо. Чи Ви особисто зіштовхувалися з таким або може отримували інформацію про таке і подібне?
— Поки що у нас не було жодної інформації і не зіштовхувалися з саме такими проявами прямої російської пропаганди.
— Чи є можливості боротися з російською пропагандою, зокрема, через мережу МП?
— Місія нашої Церкви Вселенського Патріархату та архиєрейського округу в Австрії й Угорщині – допомогти українцям знайти Божий дім, з'єднатися з Христом, жити з Ним і спасти свою душу.
Всякого роду пропаганду можна віднести до слів учителя Гамаліїла в Діяннях святих апостолів, де він говорить, що те, що не є від Бога, само собою занепаде і відпаде (Дії 5:38-39).
— Як складається співпраця з українським посольством, чи проводяться якісь акції?
— Ми активно співпрацюємо з Посольством України в Республіці Австрія у культурному та просвітницькому напрямках. Беремо участь у спільних заходах, зокрема у вшануванні жертв Голодомору. Спільно з нашою віденською парафією та за підтримки Посольства у листопаді 2022 року організували виставку про Голодомор. У квітні 2024 року разом провели виставку “Собор душ наш”, де розповіли європейцям про зруйновані храми під час війни. Також спільно відзначаємо державні свята України.
— В інших країнах, де співпраця з єрархією Вселенської Патріархії не налагоджена, діє мало або взагалі відсутні українські громади під їх покровом, але діють громади УПЦ МП чи РПЦ, то українці часом йдуть туди, особливо ті, що і в Україні були парафіянами МП. Що з цим робити і чи є якісь способи впливу на грецьких єрархів у тих країнах, скажімо, через Фанар?
— На превеликий жаль, багато українців не розуміють різниці. До того ж, священики Московського Патріархату зазвичай позиціонують себе як патріоти України.
Що стосується інших єрархів Вселенського Патріархату, то сам Патріарх і наш владика Арсеній, який часто їздить на Фанар і бере участь у засіданнях Священного Синоду, наголошують митрополитам на важливості підтримки українців і прийняття їх до своїх єпархій.
Багато митрополитів у різних країнах приймають українців і надають їм можливість служити в межах своїх єпархій. Будемо сподіватися, що ініціатива нашого митрополита Арсенія буде перейнята й іншими єрархами Вселенського Патріархату.
— До речі, доводилося зустрічатися з проросійськими поглядами у середовищі навіть священнослужителів Вселенського Патріархату в Європі. Зокрема тими, що навчалися у духовних закладах РПЦ або УПЦ МП. Наприклад, вони поширювали “темники” щодо українську владу як “нацистів” чи про “гнану” УПЦ МП. Чи Ви з таким зустрічалися?
— Дуже часто до нас у Відень приїжджають і священики, і єпископи Вселенського Патріархату. Усі вони мають проукраїнську позицію, вболівають за Україну та моляться за закінчення війни. Багато єпископів Вселенського Патріархату мають у своїх громадах священиків-українців.
— Українців? З числа діаспори чи тих, що виїхали з України? І якщо вони вийшли зі середовища УПЦ МП, то де гарантія, що вони не будуть далі поширювати той світогляд, сформований у середовищі пропаганди МП? Скажімо, такі є в Іспанії.
— Я маю на увазі єпископів і священиків-греків Вселенського Патріархату. Звичайно, єпископи-греки, які мають у своїх митрополіях по Європі українських священиків, можуть бути як із колишньої УПЦ МП, так і з ПЦУ.
Я не дуже часто подорожую Європою, тому не зустрічався зі священиками-українцями і не знаю, яка ситуація, наприклад, в Іспанії. Але що стосується, наприклад, Італії, то ті священики, з якими я познайомився, мали проукраїнську позицію. Щодо інших країн, я не маю інформації про те, яка там ситуація.
— Якою є Ваша громада в Австрії та Угорщині, звідки це вихідці? Чи є серед них ті, що раніше були парафіянами МП?
— Наша громада об'єднує вихідців з усіх регіонів України. Це для нас велика радість, що серед наших парафіян представлена вся Україна. У нас є багато людей, які раніше відвідували церкви УПЦ МП, але сьогодні вони є прихожанами наших громад Вселенського Патріархату.
Наша Церква є Матір'ю-Церквою, тому вона приймає всіх, незалежно від національності та мови, якою вони спілкуються.
— Чи доводилося Вам особисто спілкуватися з людьми, які були у Московському патріархаті в Україні чи десь інде? Чи відбуваються у їх християнському світогляді якісь зміни через це? Чи вони чимсь відрізняються від вірян іншого походження?
— Звичайно, я часто спілкуюся з людьми, які колись ходили до УПЦ МП, і дуже багато з них сповідаються в мене. Те, що я можу сказати з впевненістю, — це те, що люди просто не мають достатньої інформації. Дуже часто вони стають жертвами російської пропаганди в Україні, і тому багато з них, до знайомства з нами, вважали Вселенського патріарха та Константинопольський патріархат ворогами.
Однак, приїжджаючи сюди і знайомлячись із грецькою традицією, вони розуміють, що це була лише пропаганда, і що в грецьких традиціях більше духу свободи, а не примусу чи фанатизму.
Я думаю, що вони не відрізняються від вірян іншого походження. У них проглядається глибока віра та богобоязливість. Просто, як ми вже зазначили вище, існує великий брак достовірної інформації.
— В Австрії є давня спільнота УГКЦ. Які Ваші стосунки з ними? І чи православні українці не мають упереджень щодо українців-греко-католиків та навпаки?
— Слава Богу, у нас складаються дуже добрі стосунки з громадами та священиками УГКЦ. Ми часто разом проводимо спільні заходи та молитви з нагоди річниці Голодомору, війни та інших подій, пов'язаних з нашою історією і культурою.
— Про Західну Європу прийнято говорити як секуляризовану. А як вам здається зі середини, зокрема, в Австрії? Чи тут ще вітаються Grüß Gott?
— Західна Європа дійсно вважається секуляризованою, і Австрія не є винятком. Проте, якщо дивитися зсередини, релігія тут досі відіграє певну роль, особливо в традиційних регіонах і серед старшого покоління. Фраза "Grüß Gott" все ще широко використовується, особливо в сільській місцевості, маленьких містах і серед людей, які дотримуються традиційних звичаїв. У великих містах, як-от Відень, частіше можна почути "Guten Tag", " Grüß dich" або просто "Hallo", особливо серед молоді та в більш космополітичних середовищах.
Однак навіть у столиці "Grüß Gott" не є чимось архаїчним – її можна почути, наприклад, у сфері обслуговування, в офіційних установах або просто від людей, які зберігають традиційний стиль спілкування. Тож Австрія хоча й є частиною секуляризованої Європи, але має свою специфіку, де релігійні традиції все ще відчутні.
— Ви є за походження з Галичини. Чи є у цьому плані якісь аналогії і щось спільного з поширеними на Галичині вітаннями і загалом присутністю віри в суспільному просторі? Можливо також на рівні звичаїв, традицій, скажімо традицій Різдва?
— У Галичині було (і подекуди залишається) поширене вітання «Слава Ісусу Христу!» – яке має паралелі з австрійським «Grüß Gott!». Обидва вітання відображають глибоку релігійність суспільства й колись були нормою навіть у світському середовищі.
Вертепи (Krippenspiele) – традиція ставити театралізовані сценки про народження Христа. Це є як у Галичині, так і в Австрії, де у багатьох містах можна побачити традиційні вертепи у церквах або на площах.
Свята вечеря (Heilige Nacht) – у Галичині традиційна Свята вечеря складається з 12 пісних страв, тоді як в Австрії немає такого суворого посту. Однак головна святкова вечеря також припадає на 24 грудня, коли подають, наприклад, смаженого коропа або м'ясні страви, такі як фондю, раклет, гусятина чи качка.
Колядки та різдвяні пісні – і в Галичині, і в Австрії є сильна традиція різдвяного співу. Відомий австрійський гімн «Stille Nacht» (Тиха ніч) дуже популярний і в Галичині. До того ж, у Галичині теж є традиція обходити оселі з колядою, що схоже на альпійські традиції різдвяних хорів.
Ярмарки та святкові ринки – різдвяні базари (Weihnachtsmärkte) є важливою частиною культури Австрії, і ця традиція перейшла також у Галичину, хоча менш масштабно.
Також, наприклад, святкування Дня святого Миколая у Галичині та Австрії має спільні риси, але й помітні відмінності.
У Галичині діти пишуть листи до Святого Миколая, а в ніч з 5 на 6 грудня отримують подарунки під подушку або в черевички. Якщо дитина була неслухняною, їй можуть покласти різочку. Свято має родинний характер, проводяться вистави для дітей та благодійні акції.
В Австрії св. Миколай теж залишає подарунки у взутті або мішечках, але поруч із ним часто з'являється Крампус – страхітлива фігура, що лякає неслухняних дітей. 5 грудня проходять "Krampuslauf" – театралізовані ходи з Крампусами, які створюють унікальну атмосферу австрійського святкування.
— Як до православ'я ставляться австрійці, з чим воно у них асоціюється?
— Православ'я асоціюється переважно з країнами Східної Європи та Балкан, такими як Сербія, Греція, Румунія, Україна і Росія і часто сприймається як релігія іммігрантів.
В Австрії є давня грецька громада, тому православ'я також асоціюється з грецькою традицією. Грецькі православні храми у Відні добре інтегровані в історичний контекст міста. Через те, що багато австрійців їздять відпочивати влітку до Греції, вони там знайомляться з православною грецькою культурою, яка їм дуже подобається. Тому чимало австрійців приймають православ'я.
Також православ'я пов'язують із сербами, румунами, болгарами та українцями, оскільки вони становлять основну частину православного населення країни.
Через історичний і політичний вплив Російської Православної Церкви багато австрійців раніше пов'язували православ'я з Росією, що після 2022 року набуло негативного забарвлення. Проте з початком повномасштабної війни стало більш помітним розрізнення між українським православ'ям і російським.
Також, звичайно, потрібно розуміти, що щороку з лона Римо-Католицької Церкви виходять 80 000 австрійців і заявляють, що є атеїстами. Багато з них переходять у православ'я. У нас паралельно ведеться літургія німецькою мовою, і на сьогодні є багато австрійців, які проходять катехізацію для прийняття православ'я. Ця тенденція зростає з кожним роком.
— На молитві за Україну, яка була у соборі св. Стефана 24 лютого, де молилися представники різних Церков на чолі з кардиналом Шенборном, були Ви і представники інших православних Церков. Хто саме і як інші православні ставляться до ситуації в Україні? Ви згадували про румунів, сербів, греків — як вони назагал оцінюють ситуацію у нас? Які апогляди поширені у їх середовищі на цю тему?
— Що стосується молитви на третю річницю війни, то слід зазначити, що серед православних представників був лише наш митрополит Арсеній та українські священики, які належать до нашої єпархії Вселенського Патріархату. Щодо інших православних церков, то їхніх представників на цій молитві не було. Це, ймовірно, пов'язано з тим, що на всіх офіційних зустрічах — чи то з державними діячами, чи під час релігійних подій — наш владика Арсеній представляє всіх православних, тому його присутність зазвичай вважається достатньою.
Щодо греків і румунів, то вони підтримують Україну та допомагають українцям. Натомість Сербська Православна Церква більше орієнтована на допомогу українцям, які належать до Московського патріархату.
— Для державних чинників можливо участь владики Арсенія як представника православ'я в Австрії і достатня. А для наших вірян хочеться бачити знаки солідарності, небайдужості від інших православних. Натомість зараз Румунська Православна Церква хоче створити свою канонічну юрисдикцію на території України, що сприймається як недружній крок, мало не шантаж, бо такі дії РумПЦ підтримують державні чинник в самій Румунії. Чи, на Вашу думку, такі кроки можуть свідчити про байдужість до української проблематики в інших православних середовищах?
— Варто зазначити, що Румунська Православна Церква досі офіційно не визнала автокефалію ПЦУ, що впливає на свідомість румуномовних громад в Україні та їхнє церковне підпорядкування.
У 2010 році Румунська Православна Церква без дозволу Єрусалимського Патріархату почала будівництво храму в Єрихоні, що спричинило конфлікт. У 2011 році Єрусалимський Патріархат припинив євхаристійне спілкування з Румунською Церквою. Після переговорів у 2014 році храм отримав статус "Дому для румунських паломників", і конфлікт було врегульовано.
Румунська Православна Церква неодноразово втручалася в канонічні території інших православних церков.
На превеликий жаль, сьогодні православ'я розколоте, і немає єдності. Це, звичайно, впливає як на підтримку автокефалії в Україні, так і на підтримку українців, які перебувають в умовах війни.
— Російська урядова сторона активно використовує мережу РПЦ для просування своїх інтересів. Російські посольства у світі є також центрами “русского міра”. Як на Вашу думку, що варто робити нашим урядовцям, зокрема, дипломатам щодо захисту своєї точки зору щодо такого зловживання релігійною мережею з боку Кремля?
— Як на мою думку, українські урядовці та дипломати мають діяти комплексно для протидії зловживанню релігійною мережею з боку Кремля. По-перше, слід активно доносити до міжнародних партнерів факти використання РПЦ як інструменту політичного впливу та пропаганди. По-друге, необхідно ініціювати санкції проти представників РПЦ, які підтримують агресивну політику Росії. По-третє, варто посилити інформаційну боротьбу, викриваючи зв'язки РПЦ зі спецслужбами та її роль у гібридній війні. Також важливо підтримувати українські релігійні громади та співпрацювати з міжнародними організаціями для обмеження впливу Кремля через релігійні структури.
Додатково варто шукати можливості фінансування для розвитку українських парафій у Європі. Це можна зробити через державні гранти, співпрацю з українською діаспорою та міжнародними фондами, які підтримують релігійну свободу та боротьбу з російською пропагандою. Важливу роль може відіграти державна підтримка та дипломатичні ініціативи щодо сприяння розвитку українських церковних громад, що стане альтернативою впливу РПЦ у європейському просторі.
Дипломатичні представництва України могли б сприяти пошуку таких донорів серед заможних українців, міжнародних бізнесменів та організацій, які зацікавлені в зміцненні української ідентичності та підтримки українських православних парафій за кордоном.
##DONATE_TEXT_BLOCK##