Старовинний монастир у Підкамені: від коштів Яна Собеського до гранту Євросоюзу
Виконавчий директор Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати-Україна» Галини Литвин розраховує, що роботи у Підкамені розпочнуться уже в серпні, після завершення усіх тендерних процедур.
«Це дуже гарне історичне місце, яке притягує багатьох туристів, але, на жаль, перебуває в такому стані, який потребує негайного втручання. Завдяки перемозі в міжнародному проекті ми залучимо майже 800 тис євро на реставрацію дзвіниці – головної окраси монастиря, заввишки понад 50 м. Упевнений, що це дасть поштовх до відродження усього монастирського комплексу, який стане важливим елементом майбутнього транскордонного паломницького маршруту і загалом туристичної інфраструктури на Львівщини», - розповів під час представлення проекту перший заступник голови Львівської обласної ради Андрій Білоус.
Колишній домініканський монастир у Підкамені справді є визначною історичною пам’яткою нашого краю. Свого часу польський король Ян Собеський називав його «східною Ченстоховою». Король, до речі, виділив кошти на побудову склепіння монастирського храму, а окрім нього фундаторами монастиря були відомі магнатські роди Вишневецьких, Чарторийських, Любомирських, Потоцьких, Калиновських. На стінах монастиря та церкви до наших днів збереглися деякі пам’ятні плити фундаторів.
Монастир у Підкамені постав разом із заснуванням містечка, за ініціативою його власника Петра Цебровського, який звернувся до верхівки римо-католицької церкви у Львові з проханням спровадити до Підкамені ченців. Львівський архієпископ Григорій Сяноцький особисто приїхав на оглядин, а після цього прислав братів-домініканів, які осіли при костелі Вознесіння Пресвятої Діви Марії. Сталося це у 1464 році.
Первісні будівлі костелу і монастиря не збереглися. Ще в 1519 році вони разом з містечком були зруйновані під час навали турків-османів.
Існуючий костел був зведений протягом ХVII століття. Будівництво тривало довго, з 1612 по 1695 рік, і супроводжувалося різними трафунками. Зокрема, двічі, у 1640 та 1685 роках обвалювалося склепіння, що місцеві мешканці сприймали як «кару божу». Окрім помилок будівельників, до затягування робіт значною мірою спричинилася і українсько-польська війна 1648-1654 років, внаслідок якої ченці-домінікани змушені були на кілька років залишити обитель.
Тринавний костел вибудований з цегли та каменю. Центральна нава вища за бічні, з бічних сторін вівтарної частини костелу прибудовані вкриті куполами двоярусні каплиці.
У 1708 році до головного фасаду костелу прибудували чотирикутну вежу, а на протилежному кінці даху за кілька років звели сигнатурку. У 1713 році на вежі з’явився годинник з курантами, а у 1761 році за проектом архітектора Павла Гіжицького було створено бароковий дах вежі. На жаль, через аварійний стан його було демонтовано у 2010 році.
Сама вежа має п'ять ярусів, її кути декоровані пілястрами, дах четвертого ярусу — скульптурами.
З південного боку костелу стоїть висока коринфська колона з фігурою Богородиці. Позолочену статую виготовив у 1719 році майстер-золотар із Гданська Крістіан Шоберт.
Поруч з колонною - зведена у стилі пізнього бароко за проектом архітекторів А. Кастеллі та А. Каппоні каплиця-ротонда - одна з найкращих подібних пам’яток доби бароко в Україні. Ротонда є гранчатою в плані, вкрита куполом з архітектурним ліхтариком. Вівтарна стіна має вбудовані сходи.
Ансамбль монастирських келії складається з дво- та триповерхових корпусів, з коридорною системою і з одно- та двобічним розташуванням келій всередині. Частина коридорів має циліндричні, інша - хрещаті склепіння. Перші келії, збудовані у XYII сторіччі, були одноповерховими. Згодом до них прибудували горішні поверхи.
Монастир оточений кам’яними оборонними мурами з круглими двоярусними вежами, які почали зводити у 1702 р. За переказами, в одній з них перебував в ув‘язненні легендарний козачий полковник Семен Палій. Сьогодні мури та вежі частково поруйновані. В середині західного муру збереглася в'їздна брама, на замковому камені якої висічено дату - 1704 р.
Жвава розбудова Підкамінської обителі на початку XVIII століття не випадкова – саме на цей період припадає її розквіт. У той час монастир налічував близько 150 ченців, також різко зростає кількість паломництв до святині. Важливою подією для монахів була коронація ікони Богородиці, яку віддавна почитали як чудотворну. 1725 р. папа Бенедикт XIII прислав для неї з Риму золоті освячені корони, а загальна кількість всіх учасників свята досягла 200 тис. осіб.
У повоєнні часи цю чудотворну ікону було вивезено до польського Вроцлава. Однак і нині у монастирі зберігається чимало святинь: чудотворне розп’яття XVII ст., дивом врятоване від спалення у радянський час; ікона Воздвиження Чесного Хреста з частинкою Животворящого Господнього Хреста, празнична ікона “Не ридай мене, Мати”, що міститься в іконостасі головного храму.
1746 року при Підкамінському монастирі було відкрито генеральні студії, де отримували вищу теологічну освіту, діяла мистецька школа. Ще в серед. XVII ст. ченці заснували лічницю та притулок для вбогих, працювала аптека.
Скрутні часи для монастиря настали після першого поділу Речі Посполитої у 1772р. та приєднання Галичини до Австро-Угорщини. Австрійська корона взялася за ліквідацію монастирів і в Підкамені зробили перші кроки, спрямовані на закриття обителі: конфісковано зброю, коштовності, відібрано частину земельних угідь, до Золочева перенесено монастирську аптеку. Лише смерть цісаря Йосифа II врятувала монастир від остаточного закриття. Однак, незважаючи на всі намагання духовенства, святиня у Підкамені вже не змогла досягти розквіту XVIII ст., а згодом почала занепадати. 1913 року у її стінах проживало лише 8 священиків та 7 монахів.
Не минуло лихо монастир і під час Першої світової війни, коли було значно поруйновано будівлі і внутрішнє оздоблення костелу. Від сильного артилерійського обстрілу у 1915 р. частково обвалилося склепіння. В результаті пожежі, яка виникла у 1916 році, згоріло багато картин, портретів та ікон, елементів інтер’єру. Вогонь знищив близько 500 цінних рукописів i книг бiблiотеки. Часткову реставрацію споруд було проведено в міжвоєнний час.
Після 2-ї світової війни тут добряче «похазяйнувала» радянська влада, яка перетворила монастирський комплекс на пересильну тюрму. У сирих та холодних приміщеннях в’язні змушені були обігріватися, палячи предмети інтер’єру. Серед інших тут відбував «покарання» блаженний священномученик УГКЦ отець Микола Цегельський.
У другій половині 1950-х років на місці в’язниці було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу. У храмі зробили конюшню, а згодом – гараж для сільськогосподарської техніки.
Лише за часів Незалежності у монастирі відновилося чернече життя. У 1997 р. сакральні споруди та частину келій передали монахам Студійського уставу УГКЦ. Відновлений монастир отримав назву "Походження Древа Христового". Того самого року розпочалася відбудова святині.
Однак серйозні реставраційні роботи розпочалися лише в 2009 році, коли довелося рятувати 56-метрову дзвіницю, яка перебувала в аварійному стані. За кошти, виділені обласною владою, замінили дах дзвіниці, зняли на реставрацію скульптури геніального Пінзеля. Однак виділених з бюджету коштів хронічно нге вистачало. А у лютому 2011 року сталася ще одна біда: через сильний вітер на дах дзвіниці храму впала частина риштування, внаслідок чого було розбито дві барокові скульптури.
І лише зараз, коли проект реставрації монастиря у Підкамені став переможцем Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020, для колишньої обителі домініканців з’явилася надія на повноцінне відродження.
Підкамінський монастир посідає значну роль в концепції розвитку паломницького туризму в українсько-польському прикордонні. Відтак євросоюз виділить на реставрацію аварійної вежі-дзвіниці головного храму більш як 750 тис. євро. Додамо, що в рамках цього ж проекту реставруватимуть костел Різдва Пресвятої Діви Марії в Голублі та костел Святої Ядвіги в Мокободах (Польща). Загальна сума гранту ЄС на реалізацію проекту – 1,895 млн євро.
Раніше повідомлялося, що за кошт Євросоюзу також відновлять костел св. Михаїла та монастир реформатів у Раві-Руській.
Як добратись зі Львова
Автобусом
Прямий автобус Львів-Підкамінь відправляється з АС-2 (вул.Б.Хмельницького) двічі на день – о 11.15 та 17.15.
Можна також з АС-2 доїхати до Бродів (середній інтервал руху – 30 хв), де пересісти на автобус до Підкаменя (середній інтервал руху – 1 год).
Автомобілем
Їхати трасою Чоп-Київ до Бродів. На об’їздній дорозі Бродів звернути праворуч, в напрямку на Тернопіль. Відстань від Львова – 125 км.
