Державний комітет намагається контролювати міжправославний діалог і диктувати свої умови
Не всі єпископи, які є членами раніше створеної комісії з об'єднання двох гілок православ'я в країні, були присутні на зустрічі, що відбулася за участю голови Державного комітету України у справах релігій Віктора Бондаренка. І хоча представники обох Церков висловили схожу думку про те, що в країні має бути сформована одна незалежна церква, Держкомітет виявився більш обачним.
10 липня, на чотири дні пізніше, ніж планувалося раніше, у Патріархії УПЦ-КП відбулася зустріч між «групою єпископів УАПЦ, які є членами комісії з об'єднання УАПЦ та УПЦ-КП» та Патріархом УПЦ-КП Філаретом (Денисенком), про що йдеться в заяві Патріархії УАПЦ. Від УАПЦ у зустрічі також узяли участь митрополит Андрій (Абрамчук), митрополит Мефодій (Кудряков), архиєпископ Роман (Балащук), архиєпископ Іоан (Модзалевський) та єпископ Яків (Макарчук), тоді як УПЦ-КП представляли митрополит Андрій (Горак), архиєпископ Даниїл (Чекалюк) та єпископ Димитрій (Рудюк).
Згідно з пресрелізами Патріархії УАПЦ, завчасного повідомлення про дату зустрічі не було; запрошення учасникам було передано «усно, канцлером Тернопільської єпархії, протоєреєм Богданом Скасківським».
Участь Патріарха Філарета в зустрічі свідчить про явний розвиток процесу діалогу, враховуючи, що у зустрічах із представником спільної делегації Московського та Константинопольського Патріархатів, яка відвідала Київ у травні цього року, не брали участі ні митрополит Костянтин (Баган), голова парафій УАПЦ у Північній Америці під юрисдикцією Вселенського Патріарха, ні Патріарх Філарет. Попри певні розбіжності в поглядах, які, зокрема, стали причиною відсутності на зустрічі єпископа Макарія (Малетича) (єпископа УАПЦ та члена спільної комісії з об'єднання церков), на нещодавній зустрічі мали обговорюватися питання, що стосуються передусім євхаристійного спілкування між єпископами.
«Зараз немає такого процесу об'єднання, як цей», — сказав Бондаренко «Кестону» телефоном 13 липня з Києва. «Дві церкви, пов'язані своїми суспільно-політичними позиціями, розширюють коло контактів». Коментуючи підсумки зустрічі 10 липня, Бондаренко зазначив, що обидві Церкви визнали відсутність «перешкод для спільних богослужінь». Проте він наголосив, що «єпископи не можуть здійснювати спільне причастя».
На відміну від представників УАПЦ та УПЦ-КП, які бачать майбутню єдину Українську Православну Церкву «рівною з іншими Православними Церквами», Держкомітет був обережнішим у своїх висловлюваннях, заявляючи, що «організаційного переходу до об'єднання немає», і що на цьому етапі йдеться про встановлення «нормальних відносин між церквами». Бондаренко зазначив, що не брав участі в дискусії на зустрічі 10 липня, але «стежив за її перебігом, вважаючи, що об'єднання несе в собі загрозу нових розколів і, як наслідок, дестабілізації суспільства».
Не маючи інформації про УПЦ-КП, «Кестон» дізнався, що переважна більшість єпископів УАПЦ, які взяли участь у зустрічі — четверо чи п'ятеро, — раніше були кліриками Російської Православної Церкви (РПЦ). (Патріарх Філарет також раніше був митрополитом РПЦ). На прохання прокоментувати це Бондаренко сказав, що не бачить у цьому нічого дивного, оскільки «практично всі єпископи УПЦ колись були кліриками РПЦ» — твердження, яке чітко вказує на розділення, зокрема, між двома частинами УАПЦ — в Україні та за кордоном. «Я вважаю, що люди висловили своє ставлення до тієї церкви [РПЦ], залишивши її».
Схоже, у своєму прагненні зберегти контроль над процесом Держкомітет проводить політику формування єпископату майбутньої церкви з місцевих єпископів. На зустрічі з «Кестоном» у жовтні 2000 року Бондаренко категорично заявив, що не бачить очільника майбутньої єдиної церкви обраним «із варягів [тобто іноземців]». Влада вважає, що цю посаду міг би обійняти митрополит Костянтин Баган, оскільки він був обраний покійним Патріархом Димитрієм своїм наступником на посаді глави УАПЦ. Будучи найновішим прибульцем до канонічних структур УАПЦ за кордоном (під юрисдикцією Вселенського Патріарха), він де-факто визнав би канонічність УАПЦ в Україні.
Як дізнався «Кестон», вибори глави УАПЦ, посаду якого обійняв митрополит Мефодій, колишній співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, проходили не лише за участі чиновників Держкомітету, а й супроводжувалися певним тиском на духовенство УАПЦ. Присутність на зустрічі 10 липня переважної більшості колишніх єпископів РПЦ можна пояснити, на думку архиєпископа Ігоря (Ісіченка) (УАПЦ), «спробами українського політичного істеблішменту завадити прямим контактам між УАПЦ та діаспорою та нашому виходу з-під державного контролю». Коментуючи формування крила з колишнього духовенства РПЦ в УАПЦ, архиєпископ Ігор у листі електронною поштою до «Кестону» від 25 квітня визнав, що «частина [єпископату] УАПЦ абсолютно прихильна до того, щоб зробити певні кроки для приєднання до „Московського Патріархату“. Але навіть чиновники, які „курують“ цю групу, розуміють, що такий крок можливий лише самостійно, без парафій.
Щоправда, єпископу Іоану (Модзалевському) втрачати нічого. Він також протягом минулого року виступав ще відвертіше, ніж єпископ Мефодій, як противник контактів з українською православною діаспорою».
