Студентський капелан о. Юрко Остапюк: «Наше завдання – чути молодь, слухати її і не боятися бути біля неї»
Фото з Інтернету
«Центр студентського капеланства» – це релігійна місія УГКЦ, яка здійснює духовне служіння серед молоді. Отець Юрко Остапюк є одним із студентських капеланів Львова та присвятив служінню молоді понад п’ять років.Цей час був спільним часом розвитку та праці над собою, адже, як зауважує капелан у розмові, саме взаємодопомога і турбота один про одного є чи не єдиним способом справді бути поруч.
Служіння молоді
З 2013 року я працюю з студентською молоддю. А загалом, я увійшов у капеланську структуру ще з 2009 року. З о. Романом Прокопцем розпочинав служіння з праці для дітей-сиріт. Думав, що моє життя вже назавжди пов’язане з дітьми (сміється), але так склалися обставини, що була велика потреба у роботі зі студентами і я прийшов служити сюди – у Храм блаженного священномученика Олексія, що поблизу гуртожитків Національного університету «Львівська політехніка». Проте зараз, дивлячись на це з перспективи часу, дякую Богу, що є саме тут.
«Своєю присутністю ми говоримо, що Бог є»
Кому ти би не служив як капелан, є одна єдина ціль бути поруч. Не один раз я роздумував над тим, що саме це для мене означає. Наше завдання – чути молодь, слухати її і не боятися бути біля неї. Бути поряд не тільки за кафедрою в церкві. В мене є дуже багато друзів-студентів і тих, які вже випустилися. Я можу назвати їх моїми справжніми друзями. І це не просто слова. Це моє внутрішнє пережиття. Власне, так ми творимо діалог, стосунки з молоддю. Це не просто провести зустріч, лекцію. Це набагато більше.
МІСІЯ
Найперше ми є священики і духовно опікуємося студентами. Джерелом усієї нашої роботи є Христос і ми стараємося цього Христа показувати, нести, приводити, але до студентів. Дуже часто саме до таких студентів, які відступили через ті чи інші обставини. Своєю присутністю ми говоримо, що Бог є.
Друге це освіта. Ми стараємося виховувати молодь в освітньому напрямку. Маємо різні цікаві лекції, які вони не отримають в університетах. Про психологію, стосунки, запрошуємо відомих лекторів. У такий спосіб ми вчимо їх вчитися, бо, на жаль, освіта в Україні не є якісна з багатьох причин, на мою думку.
«Дуже часто з молоддю їздимо на Схід. На великі релігійні свята майже завжди там»
Важливим є соціальний момент. Це те, що робить людину людиною і вчить її творити добро. Цей напрям добрий тим, що долучається дуже багато людей з різних сфер і завдяки цьому люди часто віднаходять свої стосунки з Богом. Це театр «Сад», різні поїздки, волонтерські акції, праця у сиротинцях, поїздки на Схід, де діти та молодь проживають війну. Дуже часто з молоддю їздимо саме на Схід. На великі релігійні свята майже завжди там, у прифронтовій зоні та фронтових містах. Цього року запустилася школа лідерства для молоді, яка проживає на Сході. Тому також раз в місяць навідуємося до них. Маємо вже завдяки таким поїздкам багато друзів і часто вони приїжджають до нас.
МОМЕНТ УСВІДОМЛЕННЯ
Кожен студент – це ціла історія. Його історія. В когось все традиційно, по-галицьки. Комусь таких речей не прищепила сім’я. Є також стереотипи, що Церква – це бізнес, маніпуляція, що Бога немає, що Церква це самі приписи, обмеження, канони. І ось з такими стереотипами ми не боремось, а дискутуємо, скажемо так. Ми пояснюємо до чого можуть привести такі неправильні кроки. Це не є просто, але помаленьку виходить.
«Якщо людина дбає про свій духовний стан, то вона знайде можливості і час»
Стараємося зробити так, щоб молода особа зрозуміла, що молитва є важлива для християнина. Коли ми спільно молимося, ми також змінюємося всередині. Звичайно, традиція не має бути сліпою, бо все-таки вона базувалася на живому свідченні і певних живих обрядовостях і сказати, що це не потрібно тепер є неправильно. Потрібно пояснювати чому саме важливо відвідувати храм, приходити на літургії.
На жаль, дуже часто банальна лінь не веде людину до храму. Та якщо людина дбає про свій духовний стан, то вона знайде можливості й час. Також, можливо, коли ми говоримо про глибокий моральний аспект, то не завжди молода людина готова його почути і прийняти. Їй часто легше жити без цієї правди. Але в кінцевому результаті приходить той момент, коли ти усвідомлюєш, що робиш щось не так. Часто приходить молода особа на сповідь і каже, що я усвідомив, що прожив чотири роки тупо розтрачуючи свій час. Жив неправильно і наробив дуже багато помилок, які зараз важко виправити. І цей момент усвідомлення є дуже прекрасним!
БУТИ ПОРУЧ, ЩОБ СВІДЧИТИ
Сьогодні світ інформаційний, науковий і часто молодь хоче отримати якийсь факт, свідчення віри. До свідчення молода людина може доторкнутися. Це те, що мені показує мій досвід служіння. Я не стараюся переконувати чи нав’язати, але є постійно присутнім і це також свідчення. Думаю, що єдиним способом, як ми можемо показувати живого Бога, це самому свідчити. І ми так діємо. Якщо ми не будемо цього робити серед молоді, то молодь буде далека від Бога. Вона буде просто вірити, а вкінці такі віра виявиться мертвою.
ЦЕРКВА: ОБМЕЖЕННЯ чи СВОБОДА?
Чи я вважаю себе обмеженим? Ні! Я почуваю себе дуже вільним священиком. Якщо молодь вважає, що бути свобідним – це жити без певних принципів, скажімо, навіть природніх, то тоді це називається свавілля. А буди вільним і бути свавільним – це категорично різні речі.
Вважаю, що Десять Божих Заповідей – це саме той інструмент, який допомагає осягнути свободу. Візьмімо першу заповідь: «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене». Вона спонукає ставити собі запитання – хто для мене є Бог? Може моїм богом став мій зовнішній вигляд, над яким я наполегливо працюю і витрачаю надмірно часу, чи можливо моїм богом є ще щось інше… Таке запитання вже є способом будувати власний діалог з Богом. Бог мене створив і дав єдине завдання – бути щасливим і це щастя не повинне залежити від якоїсь речі. І тому вже ця перша заповідь говорить, що Бог є живий і у цьому Бозі можна бути вільним. Тому питання до молоді: чи ти сама не обмежуєшся і, йдучи від Бога, береш собі інших божків?
«Бог мене створив і дав єдине завдання – бути щасливим і це щастя не повинне залежати від якоїсь речі»
ЗАПИТАННЯ
Стосунки це та тема, на яку з студентами говоримо найбільше. Це те, що дуже болить і турбує молодь. Про стосунки, сім’ю, дітей та батьківство, як вирішити конфлікти… Навіть ті, хто критикують дошлюбну чистоту часто цікавляться чому потрібно зберігати її до шлюбу. Цікавляться, як реалізувати себе в Україні, не виїжджаючи закордон, як віднайти своє покликання. Тому маємо навіть спеціальний освітній проект «Стосунки від А до Я», де всі ці питання піднімаємо. Маємо команду лекторів та психологів, які такі навчання проводять.
Соцмережі – це ще одна проблема сучасної молоді. На жаль, це те, що забирає час багатьох і я сам з цим борюся. Безумовно, це хороший інструмент для проповіді, для втілення добра і мотивації, для комунікації, але також це є хороший інструмент, який це все може забрати. Скажу так, умовно, це хороший інструмент для зла, щоб забрати тебе від реальності.
Я за соцмережі, але в цьому має бути досить серйозний баланс, бо коли ти заходиш в кафе, а я часто спілкуюся з молоддю за кавою чи спільним обідом, то бачиш, на жаль, протилежну сторону – сидить сім’я і кожен в смартфонах, діалогу немає і це страшно. Тому питання як я цей інструмент використовую? Для добра чи зла?
«Віра – це також вміти цікавитися Богом»
НАВЧАЮ
Що найчастіше раджу молоді? Найперше, це не зупинятися шукати. Це стосується всіх сфер: праці, стосунків, сім’ї. Шукати виходу з кризових ситуацій, відкидати розчарування, бо насправді розчаруватися це найлегше, що може зробити людина. Друге – це бути цікавим до всього! Бо віра – це також вміти цікавитися Богом. Третє – ніколи не опускати руки. У будь-якій ситуації. Особливо, якщо це стосується стосунків. Це признак програшу, навіть якщо здається, що є безвихідь потрібно рухатися вперед. Також вчитися. Яка б не була освіта, бути вимогливим до себе у питаннях знань. Сьогодні як ніколи треба освічену молодь. Не бути лінивим до навчання, бо це те, що формує твій світогляд. Часто мене питають: «Для чого ця освіта мені потрібна?». Я відповідаю, що освіта найперше потрібна тобі самому. Бо освічена людина буде аналізувати, а не освічена буде критикувати і опускати руки.
«Якщо я у чомусь помиляюся, я не боюся цього показати. І це гарний урок від молоді для священників»
НАВЧАЮСЯ
Навчився у молоді дуже багато. Найперше, бути собою. І це кажу всім: «Народ, не бійтеся виходити на світло!». Якщо я у чомусь помиляюся, я не боюся цього показати і це гарний урок для священиків, бо бути зрілим це не питання років, а питання праці над собою.
Я навчився простоти. Це не примітивність, це – простота, що дарує відкритість. І над нею ще треба вміти працювати.
Життя не закінчується лише у храмі і потрібно йти до молоді. Вони хочуть цього. Сьогодні молодь не приходить до церкви, тому що священик не йде до молодих людей. Так, на нейтральній території твориться платформа для діалогу з молоддю. Тому вчуся у цьому служінні, навіть якщо маю страхи, робити щось нове для себе. Приємно й те, що часто у праці над собою чую від них: «Отець, не бійся, ми тебе підтримаємо». А це вже називається дружба.
Мене молодь багато чого навчила. Навіть не боятися стрибнути з парашуту і здійснити свою мрію. Треба тільки вміти до неї прислухатися, вона також вчиться. Ось це і називається по-справжньому бути поруч.
Підготувала Мар'яна Зеленюх
