Суть віри і знаки часу: новий номер "Патріярхату"
«Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру» (Як. 2, 18). Ці слова апостола Якова з його послання актуальні завжди, бо людина, заплутуючись у тенетах буденності, збиваючись численними викликами й турботами, схильна періодично забувати про те, що у вірі суттєве, і про те, як правдива віра виражається. Всім нам час-до-часу потрібна «звірка годинника» з Божим… Особливо, в складні часи, як теперішня пандемія.
Отож, по чому видно правдиву віру і правдиво віруючу людину? Яким є психоемоційний образ саме правдивої віри під час коронавірусу? Яким має бути справжнє місце і значення ритуалів та обрядів у житті християнина? Чи є коронавірус пророчим знаком і як не спокусити Господа? Над цими питаннями, представленими в інтерв’ю «Суть християнства», розмірковує єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, член Постійного Синоду УГКЦ владика Теодор Мартинюк.
Глобальну вразливість глобального християнства у статті «Бог посеред міста – воно не похитнеться…» аналізує о. Андрій Зелінський, ТІ. Автор вибудовує діалог із читачем, пропонуючи спільно шукати правильні смисли та ефективні соціальні механізми, що можуть помогли людині вистояти в умовах «дефіциту людяності». При цьому він наголошує, що християни покликані дивитися вперед, як цього навчав Христос, а не застрягати в минулому. Церква Христова – не музей, а місія, пише о. Зелінський. Щоби бути Церквою сповна, нам усім треба мріяти вголос, не замикаючись, але опираючись на нашій київські духовній традиції.
«“Великий карантин”, або “Церква без стін”, на яку не довелося довго чекати» – заголовок статті о. Олега Гірника, в якій богослов роздумує над наслідками пандемії в житті Церкви. Але головне – автор старанно вибудовує пропозиції до подальшої позитивної програми християн, бо ж сучасний досвід не тільки складний, а й повчальний.
Про небезпеки, які чигають на людину в часи набуття і переживання цього досвіду йдеться у статті о. д-ра Юзефа Августина, ТІ «Людська гідність у часи загрози». Своєю чергою, о. д-р Ганс Цольнер, ТІ у такій же глибокій статті зачіпає проблематику незахищеності дітей, роздумує над механізмами запобігання зловживанням, усуненням прогалин, що уможливлюють такі речі та втечу від відповідальності – читайте його «“Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув”. Духовність та сексуальне зловживання».
Мільйони українців розсіяні по всій земній кулі і це не могло не вплинути на наш народ загалом. Богословське осмислення проблем міграції у світлі Святого Письма, української історії та сучасності пропонує у статті «Вийди з землі, з твоєї рідні, із дому батька твого…» о. Ярослав Петруха. На відповідних шпальтах «Патріярхату» особлива увага звернена до теми збереження емігрантами ідентичності і допомоги Церкви в цій справі.
Змістовний аналіз проблематики ідентичності східних католиків і зрозумілості східного богослов’я нашим західним братам у вірі викладає у статті «Свобода між “обмеженнями”» наш автор із Канади Браян Бутчер.
Також у свіжому числі часопису читайте статтю київського філософа Андрія Кулика «Спокуса тотальної зневіри: богослови, філософи і психологи про акедію».
У традиційній рубриці «Церква і мистецтво» Вашій увазі пропонуємо матеріал про взаємини митрополита Андрея Шептицького і художника Олекси Новаківського авторства Олександра Шейка «Бачити в шляхетному велике: князь і маестро».
«Патріярхат» можна передплатити через Укрпошту – 90827,
електронний варіант часопису можна придбати на сайті journals.ua
Читайте архівні матеріали на сайті www.patriyarkhat.org.ua, в тому числі й англійською мовою в окремому новому розділі,
знайомтесь з анонсами та статтями на сторінці у facebook: Часопис Патріярхат
