Created with Sketch.

Світло, яке нам дав Господь: До Києва прибув Вифлеємський вогонь

22.12.2013, 13:47

Морозним ранком 21 грудня на Володимирській гірці у Києві відбулась передача Вифлеємського вогню жителям міста за участі духовенства і скаутської організації «Пласт». Пізніше ввечері вогонь потрапив і на Майдан, перед тим осяявши храми різних конфесій, лікарні та дитбудинки.

Морозним ранком 21 грудня на Володимирській гірці у Києві відбулась передача Вифлеємського вогню жителям міста за участі духовенства і скаутської організації «Пласт». Пізніше ввечері вогонь потрапив і на Майдан, перед тим осяявши храми різних конфесій, лікарні та дитбудинки.

Хоча на подію мали прибути більше християн, вона не відрізнялась чисельністю. Всього до першої передачі вогню долучились приблизно 50 людей, серед них – представники духовенства від УГКЦ та УАПЦ, а також молодь. Самій передачі вогню передували дві молитви, а згодом кожен міг запалити і свою лампадку, аби нести священне світло у власну домівку та передавати друзям.

Про переживання у цей день кореспонденту РІСУ розповіли як священики, так і прості віряни, які запалили власні свічки, отримавши частинку Вифлеємського світла.

«Місто Вифлеєм пов’язане з народженням Христа, яке є дорогим для кожного вірянина. Це люди усвідомлюють сенс життя через духовну призму і молитву. Вони розуміють, що щастя є тільки в Бозі і доступне через саморозвиток. І цей Вифлеємський вогонь символізує світло, яке нам дав Господь, він вніс розуміння у людське повсякдення. І цей символ вогню віри в душі кожного з нас, любові до ближніх, він дає нам сили здійснювати усе в цьому житті», — розповів отець Димитрій від УАПЦ.

На церемонію передачі вогню найбільш масово прибули представники Київської духовної семінарії УГКЦ. Вони радісно поділились своїми емоціями під час події, коли грілись чаєм на морозі.

«Вогонь має щось величне. Ми ж намагаємось передати його всім, привеземо в семінарію, а також багатьом іншим сім’ям», - почав ділитись враженнями брат Роман.

Наступним слово підхопив брат Олег, який додав, що особливістю вогню є його походження з Вифлеєму, що є особливо цінним для кожного християнина: «Показово, що це свіча саме з Вифлеєму, що символізує і святе місце, і ті події, що там відбувались, і цей чарівний вогонь з емоційною складовою. Він нагадує про минуле, приводить нас до глибокого розуміння Різдва, а не лише як традиційного свята».

«Це вогонь добра і миру. Він об’єднуючий, бо є представники різних конфесій, але це означає, що ми хочемо поєднатись.Він зігріває наші домівки і 6 січня, коли ми сідаємо за стіл у Святвечір. Ми стаємо сукупною родиною, представниками України та цілого світу», — ділиться своїми враженнямиДмитро.

Додав кілька слів о свого виступу на самій церемонії і отець Віталій, доповнивши відповіді семінаристів. «Вифлеємський вогонь — видимий знак, який переводить до сучасності події 2000-річної давності, що вдається через цей знак поєднання з вогнем. Це не подія в пишних палатах, а це відбувається тут і зараз, він приносить теплоту. Саме вогонь і піст готують до теплоти, любові та милосердя до ближнього, чого так наразі потребує Україна. Це дасть нам змогу бути великою родиною, особливо у надвечір’яХристове», — підкреслив він.

Особистими емоціями поділились і прості учасники церемонії, молоді студентки. Серед інших гостей заходу були й учасники Майдану, а також жителі інших регіонів, зокрема, Донецької області.

«Цей ритуал традиційної передачі вогню – коридор, через який транслюються певні хороші наміри, світло, певні думки від людини до людини. Щоб в кожному домі була любов, світло. Це важко висловити, це десь вище за нас», — розповіла Катерина.

Студентка магістратури з Києва Марія додає, що вогонь дає нам змогу зрозуміти суть вищих речей: «Для мене вогонь — це символ світла, це спосіб осягнути вище. В темряві ми нічого не бачимо, а свічка з цим вогнем дає нам світло, що розсіює нерозуміння. Це дуже символічний ритуал, але мені здається, що це радше передача добра від серця до серця і одна лампадка може запалити багато інших,як і один гарний вчинок може запалити багато інших осіб», — підсумовує вона.

Побувала і записала Тетяна МУХОМОРОВА

Читайте також
Релігійне краєзнавство Чернігів: 900-річна церква відчинила двері для екскурсій
Вчора, 10:45
Відкрита тема Ікона: написана чи намальована?
22 грудня, 09:05
Інтерв'ю Томос 1924 року та його польська й українська "складові": розмова з істориком
22 грудня, 09:05
Кризовий стан в українському православ'ї: тенденції, виклики та можливі шляхи подолання
22 грудня, 10:37