Священик УГКЦ в США постійно долає 250 кілометрів до храму, де є сім вірян
Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Раніше отець Тарас служив у Львові в парафіях, де були сотні парафіян, а також очолював потужну благодійну організацію “Фундація духовного відродження”, яка й сьогодні діє у Львівській архиєпархії УГКЦ.
"Вважаю, якщо церква в іншій країні, то вона мусить дбати про те, щоб інкультуруватися. Важливо, якою мовою служіння. Бо люди старшого покоління тримаються тої церковці, бо це їхнє життя. Але їхні внуки, діти є американці і розмовляють англійською. Вони живуть повним американським життям. Тому важливо, щоб служіння було двома мовами. Варто служити і українською, бо це є наша ідентичність, культура, багатство. Але кожен із нас, священників, має проповідувати Слово Боже також англійською. Щотижня у суботу я долаю 250 кілометрів в один бік і назад. Приїжджаю туди, а там семеро людей на Службі Божій. Вони стабільно приходять і хочуть молитися. Дбають про свою церковцю, підтримують чистоту. Коли ти бачиш тих людей, які є прикладом для нас, то неодмінно їдеш. Ти ніби втомлений, але ті 500 кілометрів є для мене звичними",- розповідає священик.
Його друга парафія у місті Лінкольн – там є вісім родин. До них відстань майже 100 кілометрів. Там вже активніше життя, бо 8 родин помножити на 3, то це вже, за словами священика, чимало. Але у них не 100-відсоткове відвідування, приходять 10-12 людей. Втім, люди там чимало працюють у неділю.
"У Америці, на жаль, люди часто перебувають у робочому рабстві. І від роботи вони часто не можуть відмовитися, бо тут, якщо не маєш роботи, то не матимеш що їсти. Бо не платиш кредитів – не маєш і хати”, – говорить отець Тарас.
За його словами, ця ситуація навчила його більше молитися, цінувати те, що ти маєш, навчитися і дбати про те, що ти маєш.
"Це школа життя. Ті три роки в Америці вчать життя з Богом. Дуже часто серед тижня я сам молюся Літургію. Зранку до вечора я організовую собі життя. Мимохіть стаєш затворником. Це є для добра. Дуже легко ввійти в депресію, якщо не працюєш над собою. Але наш владика Венедикт любить говорити, що якщо ти з Богом, то депресія тобі не друг. Однак іноді в будні на Богослужіння приходять американці, навіть римо-католики, яким подобається Літургія у східному обряді. Або різні семінаристи приходять. Америка є глибоко духовною і християнською країною. У будні, коли американці приходять на Літургію, то всі ідуть до Святого Причастя. Вони практикують Святі Тайни, маю за щастя, не раз їм послужити у Святій Тайні Сповіді", - ділиться о.Тарас.
Він радить поставити великий акцент на вихованні в родині, молитву в родині, читання Святого Письма в родині, спільноту в парафії, бо коли люди навчаться молитися в себе вдома, то вони прийдуть до церкви.
