- UK
Дружина священика УГКЦ, проектний менеджер Стрілківської сільської ради, керівник Стрілківського молодіжного центру.
Йосиф старенький
Колише Дитятко:
Люляй же, люляй,
Мале Отрочатко!
(Колядка “Бог ся рождає”, ХІХ ст.)
Святий Йосиф – земний батько Ісуса Христа і опікун Діви Марії. У вертепі він постає малоговірким, але центральним персонажем – образом Чоловіка і Батька, голови Святої Сім’ї, який із гідністю виконує велику відповідальність, покладену на нього.
За Євангелієм, Йосиф був теслею – людиною скромною, працьовитою та справедливою. Дізнавшись, що Марія вагітна, він, будучи праведним і не бажавши її ославити, хотів потай відпустити її. Та ангел Господній з’явився йому уві сні й промовив: “Не бійся взяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх” (Мт. 1:20-21).
Прокинувшись, Йосиф зробив так, як велів ангел. Цей момент – про глибоку чоловічу віру, благородство й смиренну мужність – найвищі чесноти для українця.
Саме Йосиф веде Святу Родину до Вифлеєму, шукає притулок у ніч народження Спасителя, а згодом рятує Немовля від Ірода, тікаючи до Єгипту:
“Ой той Йосип-плотник Марію збирає.
З нею до Єгипту з младенцем тікає”
(Колядка із Слобожанщини).
В українській колядковій традиції Йосиф особливо цікавий. Тут він постає як простий тесля, близький народу чоловік, турботливий і лагідний. У колядках його часто називають “стареньким”, “старцем”, хоч це і не має історичного підтвердження. Така інтерпретація походить із апокрифічних текстів і церковної традиції IV століття, яка згодом увійшла й у християнське мистецтво.
У вертепі Йосиф зазвичай стоїть поруч із Марією, іноді обіймаючи її, або схиляючись над яслами з Дитятком. У руці тримає палицю чи посох – знак мандрівника, захисника й старшого в родині. Його вбрання просте, але добротне – коричневих або сірих відтінків, що символізують землю, працю й життєвий досвід; голову вкриває накидка.
Його постать завжди спокійна, задумлива. Він не проповідує, не сперечається, але саме його присутність створює відчуття дому, миру та довіри – навіть в умовах втрати дому та розгубленості перед невідомим.
