"Святкуймо Воскресіння разом 2018": як це було (фоторепортаж)

А ще пощастило з погодою: 15 квітня 2018 року у Львові було по-літньому тепло.

Літургія, яку очолив владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ, була на подвір'ї храму святого Миколая. Це богослужіння своїм співом супроводжував хор Львівської духовної семінарії Святого Духа.

У проповіді владика говорив про важливість особистого прикладу віри для кожного.

"Треба, щоб усі знали ‒ і віруючі, й невіруючі, що ми ‒ християни. Не по тому, що ми ходимо до церкви, а так, як говорили про апостолів: "Всі знали, що то християни, бо вони любили один одного"", ‒ говорив владика Богдан.

Після Літургії діти з батьками, яких традиційно було чимало, могли завітати на майстер-класи.

Діти дивилися на незвичайні хімічні досліди, могли намалювати собі на щоках чи руках візерунки та квіти нешкідливими фарбами, виготовити вінок із лози та живих квітів, розписати писанку, декорувати яворівську іграшку, гіпсові фігурки й магніти, розмалювати пряники солодкою глазур'ю.

Молодь в цей час мала нагоду відвідати інтелектуальний майданчик, де цього року було двоє спікерів.

Отець Тихон-Сергій Кульбака говорив про радість. Радість під час війни, радість під час хвороби чи після розлучення. Отець Тихон мав чим поділитися, адже сам пережив полон у сепаратистів на початку війни на сході України, а зараз тривалий час перебуває на складному лікуванні.

Після розповіді про те, як він сам знаходить позитив у, здавалося б, зовсім не веселих ситуаціях, отець провів для учасників інтерактив. Кожен мав написати приводи для радості у власних непростих життєвих обставинах.

Ще однією спікеркою інтелектуального майданчика стала Роксоляна Шимчук, власниця арт-галереї та авторка етнічних прикрас і ляльок.

Окрім сакрального значення національного одягу, тут можна було дізнатися багато цікавинок. Наприклад, як чумаки в дорозі по сіль виготовляли намистини-баламути. Або чому жінкам не можна було мати багатше вишиту сорочку, ніж дружина священика або сільського голови.

Тим часом неподалік від входу в музей була локація для молитви Тезе.

Молитву очолили брат із Тезе Жан-Даніель, відповідальний за організацію регіональної зустрічі Тезе у Львові 27 квітня-1 травня, а також отець-диякон Степан Мишковський, новий голова Комісії у справах молоді Львівської архиєпархії УГКЦ.

Пісні у виконанні львівського хору Тезе чергувалися зі зачитуванням намірень та хвилинами тиші.

Ця молитва зібрала чимало молоді, серед якої також були учасники європейських зустрічей Тезе та ті люди, які готові прийняти паломників зустрічі Тезе у Львові в свої домівки.

"Ми насправді рідко молимося в Тезе отак, на відкритому повітрі. Думаю, сьогодні Господь вийшов із церкви, щоб молитися з нами", ‒ скаазав брат Жан-Даніель, відповідальний за організацію регіональної зустрічі Тезе у Львові 27 квітня - 1 травня.

До яких ще подій можна було долучитися під час ювілейного фестивалю "Святкуймо Воскресіння разом"? Це традиційна благодійна лотерея від "Фундації духовного відродження".

Це ярмарок ексклюзивних прикрас від організації "Лярш-Ковчег", виготовлених неповносправними людьми.

Це вистави на духовну тематику від студентського театру "Сад" та шкільного театру Українського католицького університету "На Симонових стовпах".

Звісно, на великодньому фестивалі від "Фундації духовного відродження" у Шевченківському гаю були танці та виступи етно- та поп-виконавців.

 

Забави й концерт тривали від обіду по пізнього вечора: діти водили гаївки, вчилися бансів під проводом аніматорів, старша молодь також мала свої гаївки й під час концерту активно танцювала біля головної сцени.

 

На сцені фольк-бенд "ЯгОди"

Авторські та народні пісні пфід гітару виконала українсько-американська співачка Бріа Блессінг.

 

"Сюди варто йти за атмосферою, за людьми. Це не рок-концерт, де є найбільший удар на музику. Проте якщо б я сьогодні тут не працював, я б все одно був біля сцени. Як на мене, це ‒ найсвітліший фестиваль, який є у Львові, ‒ поділився враженнями Тарас Гаврик, багаторічний ведучий фестивалю "Святкуймо Воскресіння разом ".

Побували, зазнимкували і описали Марта Гаврилів та Ірина Владимір