140 років тому у Чернівцях збудували величний єврейський храм. Темпль – така назва прижилася досі – нині одна із туристичних родзинок міста. А ще колишню синагогу, де нині розмістився кінопалац “Чернівці”, просять повернути євреям – саме такі думки час від часу звучать в інтернет-просторі.
140 років тому у Чернівцях збудували величний єврейський храм. Темпль – така назва прижилася досі – нині одна із туристичних родзинок міста. А ще колишню синагогу, де нині розмістився кінопалац “Чернівці”, просять повернути євреям – саме такі думки час від часу звучать в інтернет-просторі.
Сьогодні у цій будівлі – запах поп-корну і великі афіші кінофільмів. Кінопалац “Чернівці” розташовується у самому центрі міста – по дорозі із Центральної площі до колишньої резиденцї буковинських митрополитів. Місцеві екскурсоводи завжди зупиняються тут, аби розповісти туристам історію Темпля. У зовнішніх обрисах кінотеатру всі намагаються побачити сліди колишньої синагоги. Але навіть фахівцям важко сказати, що автентичного збереглося тут. Але якщо зовні ще можна шукати натяки на колишню синагогу, то всередині вже нічого не нагадує колишній величний храм. Єдине, що тут є, то це момеріальна дошка Йосефу Шмідту – відомому єврейському оперному співаку, котрий співав тут у хорі, а згодом був кантором у цій синагозі.
— Чи є сенс у поверненні будівлі нинішнього кінотеатру єврейській громаді? – розмірковує Микола Кушнір, історик, директор Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини. – Аби відповісти на це запитання, треба дати відповідь на два головних питання: кому і для чого повертається? Якщо буде суб’єкт, який буде готовий на законних підставах все отримати і будівлю утримувати, відновити її як синагогу, то я за. Хто в цю синагогу буде ходити молитися – це вже інше питання. Малоймовірно, що як культова споруда, синагога буде заповнена... Єврейська громада у Чернівцях зараз малочисельна. За дуже давніми даними – 2001-го року налічувалося, здається, 1400 осіб. Але зараз цифри можуть бути іншими. Наскільки мені відомо, у нас є певні законодавчі положення, за якими культові споруди, незалежно від конфесії, можуть при певних умовах бути повернуті громадам, які доведуть, що вони є правонаступниками тих громад, у яких вони були забрані.
Історія Темплю починається 4 вересня 1877 року – саме тоді синагога була урочисто відкрита.
“Перший і найкоротший відрізок сьогоднішньої вулиці Університетської називався Темпльгассе (Tempelgasse), або як її називали місцеві українці, вул. Божниці. Цей провулок простягався від площі Ринок до площі Темпля”, — пише портал “Історичне місто Чернівці”.
Фахівці низивають колишню синагогу одним із найбільш стильних та культових пам’яток старих Чернівців.
Ініціатором будівництва реформованої синагоги в Чернівцях був духовний лідер місцевих юдеїв-реформаторів Лазар Еліяс Ігель (1825-1892). Фундамент під майбутній хоровий храм на ділянці в центрі Верхнього міста святково заклали 8 травня 1873 року. Спорудили Темпль за чотири роки.
Темпль був збудований в мавританському стилі, мав чотири бокові вежі, які здіймалися у вигляді мінаретів, дах увінчувало покрите міддю шатро.
— У той час у Чернівцях діяла ортодоксальна Велика синагога, — розповідає Микола Кушнір. – Вона розташовувался на вулиці Синагоги, ця назва повернута цій вулиці і зараз. А синагога Темпль була реформістською. Це була головна синагога тих членів єврейської громади, які вважали себе реформістами. Навіть обряд богослужінь тут був трішки інший. Тут також були більш ліберальніші правила, наприклад, чоловіки і жінки могли сидіти поруч. До речі, у Західній Європі в деяких синагогах навіть був орган, в Темплі органу не було, але був хор. Тобто, це дві головні синагоги чернівецької громади. А ще було багато приватних синагог. Станом на 1936-37 роки у Чернівцях налічувалося 57 синагог. Можливо, ранішими роками їх було ще більше. На відміну від інтер’єру Великої синагоги, у Темплі розписів не було. Тут були інші елементи декору, впізнавалися орієнтальні риси. Вона точно була пишною всередині, з тих фрагментів, що збереглися на фотографіях, можна сказати, що інтер’єр був зроблений на високому мистецькому рівні. Першим равином у Темплі був Лазар Еліяс Ігель. Це був перший реформістський равин, який, скажемо так, не прижився у Великій синагозі. Ортодоксальна частина міста його не сприйняла. І тоді в головах заможніх єврейських мужів міста, які вже перебували під впливом ідей реформ, зародилася думка збудувати власну синагогу. Було створено відповідне товариство і почалося будівництво.
Зводився Темпль за проектом відомого львівського зодчого Юліана Захаревича.
За його проектами зводилися і реставрувалися церкви: реставрація костелу Івана Хрестителя у Львові, перебудова веж львівського костелу Марії-Магдалини (тепер зал органної музики), спорудження костелу Святого Михаїла у селі Заріччя біля Ярослава, костел у Буцневі поблизу Тернополя, церква Різдва Пресвятої Богородиці в Маркополі…
В цій історії є така цікава деталь: “Перший проект, розроблений архітектором Карлом Ґреґором не був схвалений міською владою як «надто скромний». Після чого, безкоштовно виготовити новий проект зголосився Юліан Захаревич. Цим вчинком Захаревич викликав здивування із огляду на його протестантські переконання”, — пише Вікіпедія.
У великому списку цього архітектора лише один зреалізований проект саме синагоги — Темпля у Чернівцях. Захаревич розробив проект перебудови і реформістської синагоги «Темпль» у Львові, але він так і залишився не реалізованим…
Юліан Захаревич народився у Львові в родині вірмен. Закінчив Технічну академію (нині Львівська Політехніка) та Віденську політехніку. Після завершення навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австро-Угорщини. Після ліквідації цієї установи працював на будівництві залізниці у Тімішоарі.
1859 року Захаревич проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного костелу Святого Стефана. У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від інженера до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці, спроектував залізничний вокзал у Яссах.
З 1871 року Юліан Захаревич — професор, завідувач кафедри архітектури Львівської Політехніки. А у 1881–1882 роках – ректор.
Творінням Юліана Захаревича у Чернівцях зачаровувалися всі. Але пережити світові війни синагога не змогла: під час Першої світової війни Темпль був пограбований, а під час Другої Світової війни — спалений.
— Я вже не раз казав, — продовжує Микола Кушнір, — що інформація, яку люди чують на екскурсіях про Темпль, не правдива. Там кажуть, що синагога була зруйнована під час Другої Світової війни. Але це не так. Її спалили. Але хто: німці чи румунські солдати, теж достеменно не відомо. З розповідей, люди в уніформах з каністрами зайшли у приміщення синагоги. А підривала будівлю вже радянська влада. Що збереглося тут автентичного? Важко сказати? Я бачив план 1951 року, коли будівлю перебудовували під кінотеатр. Але не має плану, що було до того. Я би хотів знати, де автентичні стіни, якою була висота. Зрозуміло, що верхня частина змінена повністю. Але до якої межі все змінено? Якась основа є, але детальніше про це можуть говорити вже архітектори. Наскільки синагога була пошкоджена? Це всі хочуть знати… Тут згоріло фактично все, що могло згоріти…
Як виглядав Темпль після пожежі, можна побачити на фотографіях німецького фотографа з румунським корінням Віллі Прагера. На своїх світлинах він зафіксував воєнні Чернівці. Прагер відвідав Чернівці разом з іншими німецькими та румунськими журналістами 1941 року. І його світлини – єдині, на яких зафіксований Темпль після пожежі.
За розповідями, останнього равина Темпля доктора Авраама Марка та кантора синагоги схопили гестапівці. Їх утримували у будівлі неподалік. І начебто равина підняли на верхній поверх і показали: “Дивись, твоя синагога горить!”. Згодом його, кантора і ще сотні євреїв німці розстріляли 7-8 липня 1941 року біля Прута.
… Після пожежі у час війни Темль стояв у руїнах. Колишню синагогу перебудували під культурний заклад. І з 1959 року тут розташовувався кінотетар “Жовтень”, у 90-х перейменований на “Чернівці”. Цілком можливо, що колись Темпль продовжить свою первісну історію. Але чи станеться це і коли – знає тільки час…
Фото автора та із колекції Едварда Туркевича