У Чернівцях відкрили відновлену Садгірську синагогу
Зовні ця синагога нагадує головні корпуси ЧНУ ім Ю. Федьковича – колишню резиденцію буковинських митрополитів. Адже ця будівля теж виконана із червоної цегли. Досі не відомо, коли синагога постала. І, можливо, вона ніколи б не стала відомою, якби не династія цадиків із родини Фрідманів.
Ізраель Фрідман, який є засновником династії садгірських цадиків, прибув у Садгору 1842 року й виконував тут роль релігійного наставника місцевих хасидів аж до своєї смерті у 1850 році. Резиденція «чудодійних» рабинів функціонувала до Першої світової війни. З її початком садгірські Фрідмани перебрались до Відня і більше сюди не поверталися. Найкращі часи центр хасидизму у Садгорі переживав у 70-80-х роках ХІХ століття. Це місце навіть назвали юдейським “Ватиканом” на Пруті.
Цадик похований на єврейському кладовищі у Садгорі, як заповідав. Тут також покояться його син і внук. Слава про нього розносилася по всьому єврейському світу. До садгірського цадика приїжджали звідусіль. За можливість навіть короткої аудієнції, гості зобов’язані були вносити плату або складати подарунки. У такий спосіб сім’я цадика збільшувала свої статки й дуже швидко почала жити у розкоші. Сьогодні нащадки Фрідмана кажуть: вони повертаються додому. А сама синагога та могила цадика стануть місцем паломництва.
На урочисте відкриття відреставрованих синагоги та могили цадика із Єрусалима приїхав рабин Ізраель Цві Моше Фрідман. Він є нащадком садгірського цадика і сьогодні є рабином для всіх садгірських хасидів, розкиданих по світу.
Розповідають, що перед Першою Світової війною тодішній садгірський ребе зібрав своїх хасидів і сказав: “Нам треба залишати цю землю, бо скоро ця земля потерпатиме від лиха…”
— А сьогодні нащадок Фрідманів приїхав у Садгору, — розповідає Михайло Крайс, який за дорученням товариства “Ружин-Садгора” курує реставраційні роботи, — і каже “Нам треба повертатися додому”. То це, очевидно, означає, що на цій землі все буде добре. Важливо відзначити, що ми повернулися у синагогу зі своєю Торою. Під час Першої Світової війни її звідси винесли і вона стільки років мандрувала світом. Нарешті вона, у відреставрованому вигляді, повернулася на своє місце. Перше, що ребе зробив під час урочистостей – прибив на двері в синагогу мезузу — в нашій традицій, це сувій пергаменту з фрагментом тексту молитви, що вкладений у спеціальний футляр та закріплений із зовнішнього боку дверей. Всі разом ми відсвяткували шабат: молилися, співали пісні, танцювали. Був великий зведений оркестр із музикантів Хмельницького та Чернівців.
Паломники приїхали з Ізраїлю, США, Бельгії, Австрії, Австралії… Різного віку і різних статків. Всі вони не змогли поміститися на нічліг у кімнаті для паломників, облаштованій на другому поверсі синагоги. Тому ночували і в домах садгірчан, і в інших місцях. На могилі цадика вони молилися та писали записки із побажаннями, які залишали тут. Садгірський ребе також поспілкувався з мером Чернівців Олексієм Каспруком.
Активізацію паломницьких турів у Садгору очікують навесні. Зрештою, ще певні роботи необхідно завершити всередині будівлі. А ще – облаштувати територію біля синагоги, викласти плиткою, висадити зелені насадження.
— Відтепер у синагозі ми відзначатимемо щосуботи шабат, — додає пан Крайс. – А вже із весни розпочнемо працювати із паломниками. Їх не буде по півтисячі, як зараз, а значно менше, тому нам простіше буде зорганізувати їм нічліг і харчування. В приміщенні будівлі синагоги у нас також є кухня.
Фото Василя САЛИГИ
