У ФСБ питали, якому Богу служу - українському чи російському? Єпископ ПЦУ про перебування під окупацією

Своїми спогадами про перебування під окупацією єрарх розповів в інтерв'ю 5 каналу.

"Паства лишається, люди лишаються. Куди тікати? Я розумію, прийшли окупанти. Але хто сказав, що після того як вони прийшли, це не мій дім вже?", – зазначив єпископ.

Росіяни приходили до архиєрея ПЦУ тричі. Це були і військові, і представники спецслужб.

"Почали розповідати про УПЦ Московського Патріархату. Чому ви не в Московському Патріархаті? Кажу, громада не хоче. Хоче молитися сучасною мовою українською, їм це подобається. Почали щось за Кіріла казати. "Церковь это всегда поле деятельности спецслужб". Кажу, абсолютно нічого не розумію. Вперше чую. Каже: "Вот, что вы мне говорите, это прописная истина", – пригадав владика Никодим.

Він – перший із Херсонської єпархії, хто свого часу приєднався до ПЦУ. Однак, опинившись в окупації, ворог намагався схилити його до співпраці.

"Вони казали, що тут буде все одно РПЦ. Я казав, що як буде РПЦ, то я не буду в цьому храмі. Скорше дома буду молитися", – розповів священнослужитель.

Архиєрей пояснив, як йому та іншим священникам ПЦУ вдалося вижити в окупації.

"У них були проблеми з УПЦ МП. А в чому цікаво проблеми полягали? В тому, що там були колаборанти. Про Шкіля напевне вже всі чули, хто такий Геннадій Шкіль. Шкіль і йому подібні почали зводити рахунки зі своїми братами служителями з тієї ж єпархії, які їм здавалися недостатньо патріотичними. Одного священика, позиція рускій мір в нього, чомусь спіймали. Дико побили. Посадили на яму і два тижні відлежувався. Був у синяках. Бог беріг нас", – поділився владика Никодим.

Декілька разів єрарх ПЦУ із літньою матір'ю пробував виїздити з окупованих Олешок. Однак росіяни розвертали його назад без пояснень. Питання постало руба у червні 23-го, коли рашисти підірвали Каховську ГЕС. Будинок священнослужителя затопило.

"Можу сказати – дуже багато людей загинуло. І досі багато непохованих. Довелося виїхати раніше, тому що 12 числа на Петра і Павла прийшли з обшуками і з допитами. "Здравствуйте, какому Богу ви служите?" Несподіване питання. Кажу, що я православний, кажу Ісусу Христу, керуюся Євангелієм. "Какому Ісусу Христу – русскому или украинскому, который Черное море выкопал?". Кажу, знаєте – я вас зовсім не розумію, про що ви?". "Все, у нас с вами беседы не получится"", – розповів архиєрей Никодим.

Росіяни повезли владику до відділку і взяли відбитки пальців. Декілька годин допитували: запитували про ставлення до так званої "СВО", називали розкольником і говорили, що через таких, як він, розпочалася війна. Але після того, як владику Никодима все ж відпустили, росіяни влаштували священнослужителеві ще одну пастку.

На одному з фільтраційних пропусків заявили: ""Ну, вот один раз нужно сделать русский паспорт – получить, побеседовать". Кажу – я зараз виходжу, лягаю на той асфальт. І тисніть – давіть, стріляйте".

Через декілька годин тиску владику Никодима з хворою матір'ю все ж відпустили.

З окупованих Олешок він поїхав до Маріуполя. Звідти до Росії, Естонії, Польщі. Щоб опинитися на підконтрольній Україні території. На тяжку, виснажливу дорогу єпископ витратив майже тиждень. Здолав близько чотирьох тисяч кілометрів. І зрештою, опинився в Михайлівському золотоверхому соборі у Києві.

Два тижні керівник Херсонської єпархії пробув в одній зі столичних лікарень. Оговтавшись від пережитого, зустрівся з Предстоятелем ПЦУ Епіфанієм і взяв участь у Помісному Соборі у Києві. Каже, повернувся додому. Утім це відчуття неповне. За деякий час планує їхати до Херсона. Там на нього чекають парафіяни.