У Луцьку реставрують ікону, випадково знайдену на горищі

Святиню, що належить до традиційної волинської школи іконопису, випадково знайшли на горищі сільської хати неподалік Луцька, пише Суспільне.

Як розповіла завідувачка сектору реставрації музею Лариса Обухович, ікона надійшла до фондів у квітні 2024 року. Її передали небайдужі , які виявили її разом з іншими сакральними речами у старому домі.

“Власники звернулися до мистецтвознавців, які все забрали й передали нам. Ті речі були в дуже занедбаному, забрудненому стані”, — сказала Лариса Обухович.

Особливу зацікавленість у науковців викликали три наскрізні отвори в нижній частині ікони, ймовірно зроблені у ХІХ столітті. Призначення їх остаточно невідоме, але існує версія, що вони могли слугувати для спеціального спускного механізму, до якого кріпили образ.

“Священик Іван Дутка підказав нам, що отвори могли зробити для спускного механізму, до якого кріпили образ. Ця традиція виникла у ХІХ столітті: коли беруть шлюб, під час молитви до Богородиці, спускають ікону, її ще називають “дівочою”, до неї підходить наречена вішати стрічки”, — додала вона.

Також реставраторка зазначила, що єдиний випадок з подібними отворами бачила на іконі авторства Йова Кондзелевича “Спас (на веселці)” зі Свято-Троїцької церкви села Городище, яку реставрувала 30 років тому.

Під час дослідження виявилося, що одяг Ісуса Христа, який був оздоблений позолотою, частково втрачено. В минулому його змили до білого левкасу — основи під фарбу. Деякі ділянки, ймовірно, були покриті кольоровими лаками, що імітували коштовне каміння.

Уся площа навколо постаті Спасителя виявилася перемальованою олійними фарбами — поновлення виконані непрофесійно, що свідчить про скрутне становище волинських храмів у минулому.

“Церкви на Волині були дуже бідні й часто мусили перемальовувати, поновлювати старовинні ікони, бо з часом зображення стиралися, а ще їх мили перед кожним Великоднем содою, а той розчинником. На замовлення нової треба багато коштів, а так є стара ікона, є художник, то казали, щоб зверху краще намалювали”, — пояснила Лариса Обухович.

Реставрація передбачає закриття отворів дерев’яними вставками, нанесення шару левкасу, вирівнення та тонування пошкоджених ділянок.

Також вона зауважила, що реставрація ікони може тривати кілька років.