У Львові представляють виставку про співпрацю Митрополита Шептицького і митця Олекси Новаківського
Виставка розкриває сторінки взаємин одного з найвизначніших українських художників ХХ століття – Олекси Новаківського (1872–1935) та Митрополита Андрея Шептицького (1865–1944), великого мецената українського мистецтва, знакової постаті в історії ХХ століття, а в житті митця – найщедрішого покровителя і приятеля.
Виставка триватиме до 30 червня 2021 року, — повідомляють в Національному музеї.
Основу експозиції виставки становлять дванадцять живописних полотен Олекси Новаківського, які Митрополит Андрей подарував Національному музею у Львові (НМЛ) упродовж 1909–1932 років і які нині зберігаються у музейних фондах. Це – різножанрові твори, більшість із яких належить до раннього періоду творчості митця (1900 – початок 1910-х років). Низку робіт створено відразу після приїзду маляра до Львова, інші – протягом 1920-х років. Експозицію також формують концептуально близькі твори О. Новаківського зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького та з приватних колекцій, присвячені постаті Митрополита і розкриттю його взаємин із митцем.
До експонованих пам’яток долучено фотоматеріали про діяльність Мистецької школи Олекси Новаківського (1923–1935), яку було засновано з ініціативи та за матеріальної підтримки митрополита Андрея Шептицького. Низка світлин розповідає історію будинку, який Владика придбав (1907) і подарував (1908) музеєві. У ньому відразу після прибуття до Львова й оселився О. Новаківський. Тут, у просторій творчій робітні, Новаківський створив свої знакові твори, а ще тут був осідок мистецької школи, де студіювало мистецтво понад дев’яносто учнів. Чимало з них у майбутньому стали відомими художниками. Від 1972 року в цьому будинку діє Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського.
На виставці представлено три портрети Митрополита Андрея: графічний ескіз до композиції «Князь Церкви» (варіант 1919), який подарувала музеєві родина Гординських, і два твори з приватних колекцій – начерк до алегоричної композиції «Тяжкий сон» («Переживання світової війни») (1920) та живописний портрет «Митрополит у чернечих ризах» («Владика ІІ») (1930–1931).
Серед експонованих творів є олійний ескіз до недописаного шедевру митця - «Мати Милосердя» («Святоюрська Мадонна») . Це останній твір О. Новаківського, який митець виконував для центральної вівтарної стіни архикатедрального собору Св. Юра у Львові.
Святоюрська катедра, потужний символ християнської духовності українців Галичини, займала особливе місце у творчості О. Новаківського. Упродовж двох десятиліть собор Святого Юра був джерелом натхнення для майстра. За це поціновувачі таланту художника іменували його «святоюрським магом».
Якби не карантинні обмеження, пов’язані з епідемією COV-ID-19, то відкриття виставки мало б відбутися 30 березня на «Теплого Олекси». Ця дата була вибрана не випадково, вона мала на меті відродити традиції Мистецької школи Олекси Новаківського відзначати іменини художника організацією різноманітних мистецьких заходів.
Історична довідка. Знайомство двох неординарних особистостей – Митрополита Галицького УГКЦ Андрея Шептицького та художника Олекси Новаківського – відбулось у серпні 1909 року, коли митець перебував на вакаціях у карпатському селі Брошневі (зараз Івано-Франківська обл.) неподалік якого, у «Кедровій палаті» – літній резиденції галицьких митрополитів, розташованій у мальовничому гірському масиві Ґорґани, – відпочивав кир Андрей. Незабаром Владика придбав пару творів художника і упродовж наступних кількох років цікавився творчістю митця, а відтак почав виплачувати йому щомісячну пенсію.
Поворотним моментом у розвитку взаємин митця і Митрополита стали відвідини А. Шептицького у вересні 1911 року краківської виставки Польського товариства приятелів красних мистецтв, на якій український художник показав понад сто своїх творів. Особливо вразив владику Андрея «Автопортрет [із пензлем]» (1911), який тоді експоновано вперше (цей знаковий твір є акцентом і на нинішній виставці). А далі Митрополит запросив маляра до Львова і запропонував йому свою підтримку.
1913 року під час тривалої недуги митця і лікування у Кракові, Митрополит активно опікувався ним, дбав, щоби талановитий художник мав змогу творчо працювати. Тоді Новаківський виконав графічні ескізи портретів пацієнтів, сцен лікарняних буднів, а також композицій на сакральну тематику і сформував із них три «Альбоми зі шпиталю Святого Лазаря» (1913), які подарував своєму благодійникові.
У грудні того самого року, під час відкриття Національного музею у Львові для всезагального відвідування, А. Шептицький передав 143 рисунки з цих альбомів до фондів музею.
Першим великим творчим завданням Олекси Новаківського після переїзду в грудні 1913 року з Кракова до Львова стало виконання чотирьох овальних монументальних панно для Великої зали Музичного товариства ім. М. Лисенка: «Мистецтво», «Наука», «Виховання», «Музика» (1914–1916).
За весь львівський період (до початку 1930-х років) художник виконав близько двох десятків малярських портретів і понад 200 рисункових начерків та композиційних ескізів зі зображенням Митрополита Андрея Шептицького. Однак 1952 року вісім олійних портретів Владики та 61 графічний начерк до його образу авторства О. Новаківського було вилучено з музейних фондів до так званого «спецфонду» і знищено.
