У Львові відкрилася виставка, присвячена українським церквам Західної Канади
10 березня в Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» у Львові відбулося відкриття фото-виставки Устини Стефанчук «Українські церкви та цвинтарі Західної Канади». Мандрівниця й дослідниця Устина Стефанчук досліджує українські церкви та цвинтарі в канадських преріях. За кілька років їй вдалося дізнатися та відвідати близько двох сотень церков: у різних місцевостях, у різному стані та приналежних до різноманітних конфесій.
10 березня в Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» у Львові відбулося відкриття фото-виставки Устини Стефанчук «Українські церкви та цвинтарі Західної Канади». Мандрівниця й дослідниця Устина Стефанчук досліджує українські церкви та цвинтарі в канадських преріях. За кілька років їй вдалося дізнатися та відвідати близько двох сотень церков: у різних місцевостях, у різному стані та приналежних до різноманітних конфесій.
Дослідниця вважає, що церкви і цвинтарі є неймовірним джерелом для вивчення історії українців в Канаді, кожен віднайдений клаптик стає фрагментом для кращого розуміння. “Особливо багато інформації на могилах перших поселенців, там переважно написано звідки і коли приїхали, чим займалися”, - розповідає Устина, вказуючи на могили, які її особливо вразили - дітей, що одне за одним помирали під час епідемії дифтерії, і зрештою померла їх молода матір.
Українські піонери канадських прерій були доволі малограмотними селянами з Галичини і Буковини. Щоб добратися до Канади їм доводилося продавати усі статки. Землі, які їм давав уряд для обробітку, часто були поганими і вимагали неймовірних зусиль та праці, щоб стати придатними для сільського господарства. Проте вже через кілька років після оселення українці починали будувати церкви: по пам’яті, такі, які були у їхніх селах в Старому Краю, доволі прості. Землю під церкву віддавали зі свого наділу, тому більшість церков є на старих фермах.
На прикладі перших поселенців з Галичини - Василя Єленяка та Івана Пилипіва, які приїхали до Канади 1891 року, дослідниця показала доволі складну канву конфесійної приналежності українських церков в Канаді. Приїхали вони разом, і громада разом будувала церкву, але згодом від греко-католиків відділилися православні. І потім довго судилися, кому церква має належати,витрачаючи гроші, за які можна було побудувати новий храм. Суд в Лондоні віддав церкву православній, меншій, громаді, яку очолював Іван Пилипів, а греко-католики зрештою побудували нову церкву за кілька кілометрів від старої.
За період 1891-1914 рр. до Канади приїхало близько 170 тисяч українців, емігрантів за землею з перелюднених Галичини й Буковини, які в основному поселились у кордонах сьогоднішніх Альберти, Саскачевану та Манітоби. А тому на цих землях є велика кількість церков, заснованих ще першими переселенцями. Малограмотність, низька самосвідомість та економічні чинники призвели до того, що деякі церкви, збудовані українськими переселенцями, тепер належать до Російської Православної Церкви.
З часом українці почали виїжджати з цих земель, а церкви занепадати. «Це нормальний процес», - вважає Устина Стефанчук – «Хоча дуже сумно дивитися на церкви-пустки. У деяких церквах богослужіння відбуваються раз чи кілька разів на рік».
Під час доповіді-відкриття вона не лише розповідала про історію та сучасність різних церков, але й сам процес дослідження. “Українці, що населяють канадські прерії, фантастичні”, - каже Устина, зауважуючи, що процес вивчення старих церков і цвинтарів дозволив їй познайомитися з багатьма людьми.
Фотовиставку «Українські церкви та цвинтарі Західної Канади» можна побачити до 10 квітня у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького», вул. С. Бандери, 1 з боку вул. Брюллова). Вхід вільний.
Більше про українські церкви канадських прерій у статтях авторки на РІСУ:
