У Радомишлі, колишній митрополичій столиці, відроджено громаду УГКЦ
11 листопада 2011 року розпорядженням голови Житомирської ОДА зареєстровано статут новоутвореної громади Святої Трійці УГКЦ міста Радомишль. Таким чином, відновила свою діяльність парафія Свято-Троїцького собору, яка активно служила тут протягом кількох століть.
Незабаром сюди призначать окремого священика, який і буде відроджувати тут життя УГКЦ. Зараз триває державна реєстрація громади та йдуть пошуки тимчасового місця для проведення богослужінь до побудови храму, інформує прес-служба Київської архиєпархії УГКЦ.
Станом на 1749 рік до складу Київської митрополичої єпархії УГКЦ входили 21 деканат з 361 церквою (Радомиський деканат мав 43 церкви). В 1752 році Київська митрополича єпархія нараховувала 824 церкви. В середині 18 століття уніатські митрополити засновують осідок митрополії в Радомислі, за 100 верст від Києва, який належав Росії.
У другій половині 18 ст. Радомисль стає місцем постійного перебування митрополитів, перетворюється на престольне місто української церкви.
Консисторія в Радомислі була влаштована 1746 року, в останній рік митрополитства Атанасія Шептицького. Фактично піднесення Радомисля відбувається у час митрополитства Флоріана Гребницького (1748-1762) та Пилипа Володковича (1762-1778).
В 1763 році Митрополит Пилип Володкович освятив у Радомислі нову кафедральну церкву. У часі повстання 1768 року, яке придушувала самодержавна Росія, між Житомиром і Радомислем лютував загін підполковника князя Мещерського. Почалися гоніння на уніатів, яких насильно переводили в православ’я. У 1772 р. з 32-х деканатів Київської митрополичої єпархії 23 було переведено в православ’я, а 46 уніатських священиків, які не підкорилися насиллю, ув’язнили в Бердичеві. В 1773 р. уніатські священики (400 осіб, серед них 43 з Радомиського деканату) підписались у Радомислі під «обітницею не відступати від унії і підкорятися уніатському митрополиту».
Під час візитації 1779 року митрополит Лев Шептицький помер і був похований у Радомислі.
В 1780 році митрополію очолив Ясон Смогоржевський, який переніс свою власну єпископсько-митрополичу резиденцію до Радомисля. Найбільшою справою митрополита в Радомислі стало заснування єпархіальної семінарії на 100 студентів та будівництво мурованого кафедрального собору. Ясон Смогоржевський помер у Радомислі й був похований у кафедральній церкві Святої Трійці.
Останнім уніатським митрополитом, який резидував у Радомислі, був Теодосій Ростоцький (1788-1805).
В 1795 році, після третього поділу Польщі, Росія ліквідувала уніатську митрополію та її резиденцію в Радомислі.
Після ліквідації уніатської митрополії 1795 року дерев'яний митрополичий кафедральний собор Святої Трійці у Радомислі перетворено на православний. У 1851 році собор перебудували і поставили на кам'яний фундамент. У 1856 р. собор знову ремонтувався, реконструкції зазнала йдзвіниця. Все ж елементи уніатського оздоблення залишилися. Доля ж недобудованого кам'яного собору, початого Митрополитом Ясоном Смогоржевським, на довгі роки була невизначена ще, можливо, і через те, що великі кошти треба було вкласти для добудови, а, по-друге, Росії треба було показати, що уніатська церква зруйнована, як недобудовані рештки храму.
Не пережила церква лише комуністичний режим. В1927 році церкву Святої Трійці, яка була його окрасою, знищено, а на її місці тодішній міський голова збудував собі хату.
Греко-католики Радомишля вирішили відновити тут церковне життя. Тому 23 серпня 2011 року на загальних зборах парафії було прийнято її статут та ухвалено звернення Патріарха Святослава (Шевчука) до голови Житомирської ОДА з проханням про реєстрацію громади.
