В УКУ відбулася міжконфесійна школа для духовенства і мирян з протидії насильству щодо дітей

П’ята школа від Центру гідності дитини стала найбільшою за кількістю учасників, а також міжконфесійною. У формації взяли участь представники Української Греко-Католицької Церкви, Римо-Католицької Церкви в Україні, Православної Церкви України, Української Церкви Християн Віри Євангельської.

За словами, організаторів, Центр гідності дитини УКУ дає можливість священикам, богопосвяченим особам, мирянам здобути знання та інструменти для розуміння, що означає безпечне середовище для дитини і як його створити. Школа дає базові знання, якими має володіти кожен, хто працює з дітьми, та хоче знати як може запобігти насильству щодо неповнолітніх, або чутливо зреагувати на факт насильства, щоб справді допомогти потерпілим. Протягом двох днів учасники розглянули такі питання:

• місце дитини в церкві;
• ситуація щодо сексуального насильства в Україні, досвід церкви у цій темі;
• поняття насильства щодо неповнолітніх та вразливих осіб, види, ознаки;
• реальність постраждалої дитини і як з нею говорити;
• хто може бути кривдником, як можемо його виявити;
• дії у випадку виявлення насильства щодо дітей в середовищі церкви – що робити і як комунікувати;
• механізми запобігання насильству та ефективна кризова комунікація у момент виявлення випадків зловживань.

Школа дає базові знання. Наступним етапом є навчання, де зазначені питання вивчають більш поглиблено.

Керівниця Центру гідності дитини УКУ Христина Шабат розповіла про дослідження «Сексуальне насилля в Україні: від усвідомлення до захисту» (2021), яке провів Центр гідності дитини УКУ спільно із дослідницькою агенцією Fama. Згідно з даними, у дитинстві 23% українців зазнали сексуального насильства, а 4% – стали жертвами згвалтування. В час війни загальний рівень насильства зростає, а також сексуальне насильство під час війни кваліфікується, як злочин проти гідності і не має терміну давності.

Згодом учасники мали панельну дискусію «Місце дитини в Церкві. Якою є Церква дружня до дитини» за участі керівниці проектів і програм Центру гідності дитини УКУ Наталі Тарновської, отця Ігоря Пецюха, духівника УКУ, сестри-редемптористки Тадеї Яртим, експертки проєкту «Церква дружня до дитини». В ході дискусії присутні висловлювали власні думки з приводу того, що впливає на безпеку дитини у Церкві.

Дитяча психіатриня, психотерапевтка у методі когнітивно-поведінкової терапії Юліана Маслак розповіла про дитячі травми, причини їхнє виникнення та наслідки, як говорити з дітьми, що зазнали травм під час війни, а також, хто може бути кривдником, за якими ознаками ми можемо його розпізнати, які “червоні прапорці” у поведінці свідчать про те, що ця особа може чинити насильство над дітьми.

Дослідження підтверджують, що вплив травматичної події на дитину залежить від дози, частоти та виду травми. Після зґвалтування у більшості випадків постраждала особа переживатиме посттравматичний стресовий розлад. Він може проявлятися через симптоми повторного пережиття події. Дитина може раптом перестати ходити до школи, не зустрічатися з друзями. З’являються емоційні когнітивні зміни, емоційне оніміння або ж гіпертривожність.

«Діти можуть мати реакцію злості, погано поводитися через пережитий стрес, тому чуйним дорослим слід бути поруч, розділяти почуття, проживати момент і стати підтримкою», — наголосила Юліана Маслак.

Кандидатка психологічних наук, психологиня, позитивна психотерапевтка та клінічна психологиня, доцентка кафедри клінічної психології УКУ Олександра Ніздрань розповіла про основні принципи роботи з особами, що постраждали від сексуального насильства.

Однією з реакцій дитини, що пережила насильство, може бути недовіра до інших. Тож варто проявити терпіння. «Якщо дитина розповідає про те, що з нею трапилося, важливо встановити контакт, тепле ставлення, проявити чуйність, слухати не перебиваючи, не виявляти надмірних емоційних реакцій. Поводитися спокійно, стабільно та доброзичливо, бути добрим слухачем і не засуджувати, щоб не викликати почуття сорому, провини. Створити бесіду, в якій людина може поділитися, а ми – вислухати» , — зауважила Олександра Ніздрань.

Дитина, що зазнала кривди має низьку самооцінку, і схильна себе звинувачувати в тому, що з нею трапилося. Ми можемо підтримати дитину, сказати їй: «Те, що трапилося, не є твоєю провиною, а насильство є злочином і я бачу, що ти мужньо справляєшся і ти не маєш проживати провину чи сором, щодо цієї ситуації».

Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, каноніст, владика Теодор Мартинюк ознайомив учасників школи з переліком злочинів сексуального характеру щодо неповнолітніх та вразливих осіб. Церква називає їх злочинами проти Шостої заповіді декалогу. Владика Теодор пояснив, яку відповідальність несуть працівники та волонтери Церкви, якщо вчиняють подібні злочини, які є механізм дій в УГКЦ при зголошенні про злочини сексуального насильства. Питання реагування на випадки зловживань і запобігання таким випадкам регулюються на основі «Кодексу канонів Східних Церков» та документів «Захист святих таїнств» і «Норми та принципи захисту неповнолітніх осіб у душпастирській діяльності УГКЦ України».

У Католицькій Церкві розслідуванням злочинів, вчинених єпископом, священником або дияконом займається Ватикан, а саме Дикастерія доктрини віри, орган, який є компетентним щодо злочинів проти шостої заповіді.

«Непокараний злочин означає продовжений злочин. Тому мусить бути справедливе розслідування і відповідне покарання», — зазначив владика Теодор.

Єромонах-психолог Сава Масник розповів про досвід Церкви у превенції насильства над дітьми. Отець пояснив, що дуже важливим є наше ставлення до постраждалої особи — без осуду і з повагою. А також важливий духовний супровід для особи, що зазнала скривдження та її родини.