У Зарваниці відбулася Міжнародна конференція з нагоди 250-річчя коронації Почаївської Богородиці
Про це повідомляє прес-служба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.
Організатори присвятили захід до 250-й річниці від дня коронації ікони Почаївської Богородиці. Відкрили Міжнародну конференцію спільною молитвою.
Як зазначив митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василь Семенюк, всього зібралися 35 науковців і священнослужителів з різних міст України.
«Це наше наукове зібрання має на меті відкрити цілий маловивчений пласт історії Почаївської святині у XVIII столітті», — сказав митрополит Василь.
Першим своє дослідження представив співробітник Інституту історії Церкви Українського католицького університету Володимир Мороз. Науковець зауважив, що зараз важливо спростовувати міфи Росії щодо Почаївської лаври.
«Часом найбільшого розквіту Почаївського монастиря став саме унійний — тоді почався культ Богородиці та книгодрукування. Почаївський монастир був створений 1597 року. Ми знаємо, що Почаїв — це лавра. Російська Церква казала: „Ми надали статус лаври“. Насправді ні. Як лавра цей монастир фігурує уже у греко-католицький унійний період і щонайменше з 1761 року Почаїв — це лавра. Те, що кажуть, що ми надали статус лаври в 1830, — це теж елемент гібридної війни, неправди».
На запитання, як історик бачить майбутнє Почаївської лаври та кому мають передати святиню, Володимир Мороз відповів: «Як історик, я б говорив про інклюзивну пропозицію, яку пропонує УГКЦ. Думаю, що це стратегічно вигідно всім. Тобто, щоб у Почаєві могли служити ті конфесії, які були причетні до виникнення, становлення і розвитку святині».
Старший науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка Роман Кисельов нагадав, що 1734 року в Почаєві василіани почали друкувати книги, серед них були й видання українською мовою.
«У період XVIII століття там було надруковано близько 400 видань різними мовами. Найбільше кириличних друків, церковнослов’янською переважно, але також українською, латинською та польською. Внесок Почаївсько-Успенського монастиря в розвиток української культури і її підтримку в той час був дуже вагомим, оскільки на територіях, підконтрольних Російській імперії, друкарні, які в той час були видавництвами, перетворилися на друкарні в сучасному розумінні. Вони мали право в Києво-Печерській лаврі і Чернігові після 1720-х років лише передруковувати літера в літеру те, що надруковане в Росії. Будь-якої видавничої ініціативи вони були позбавлені. Тоді як у Почаєві василіани реагували на потреби громади і друкували українською мовою».
Разом з конференцією у Зарваниці діє виставка документів із Почаївської лаври та монастиря. Директор Державного архіву Тернопільської області Федір Полянський каже, в архіві є понад 8 000 документів про лавру: від XVI століття до 1939 року. На конференцію привезли 13 із них.
«Гордістю архівістів і тернопільських краєзнавців є те, що маємо дозвіл Тарасу Шевченку змальовувати краєвиди Почаївської лаври. Його надала Волинська духовна консисторія. Це — невелика справа на трьох аркушах. Одна з найцінніших, яка тут буде експонуватися поряд із дозволом Шевченку — це „Книга книг“. Це — опис подій, починаючи з 1557 року. Довго цю книгу вважали втраченою», — розповів Федір Полянський.
