У Вишгороді відновили старовинний саркофаг ХІІ століття
Про це йдеться у пресрелізі Вишгородського історико-культурного заповідника (ВІКЗ), наданому Укрінформу.
«Днями на території храму святих страстотерпців Бориса і Гліба у Вишгороді відбулися роботи з демонтажу старовинного пірофілітового саркофага ХІІ-ХІІІ ст. зі старого дерев'яного каркаса і монтажу на новий металевий каркас з метою збереження цього історичного артефакту для майбутніх поколінь, зважаючи на крихкість цього матеріалу – овруцького шиферу», - йдеться у пресрелізі.
Зазначається, що саркофаг було випадково виявлено у 1853 р. на городі вишгородського священника Михайла Сікачинського поблизу Борисоглібського храму. Після побудови цегельного храму святих страстотерпців Бориса і Гліба у 1863 році за проєктом архітектора Костянтина Тона, саркофаг було встановлено біля північної стіни храму на постаменті. За радянської доби плити були розтягнуті по городах місцевими мешканцями й лише після реконструкції церкви в 1990-х рр. знайдені, зібрані та встановлені біля храму, але вже біля південної стіни.
«З часом саркофаг почав руйнуватися під впливом погодних умов та нестійкої дерев’яної основи, яка покосилася під вагою плит і ця ситуація могла спричинити ще більші руйнування. Тому у процесі здійснення пам’яткоохоронної діяльності Вишгородським історико-культурним заповідником було прийнято рішення розібрати саркофаг, оцифрувати та встановити на новий металевий каркас», - відзначають у ВІКЗ.
Споруджено гробницю з так званого овруцького шиферу чи пірофіліту, порізаного на плити, які скріплені залізними скобами. «Цей камінь є однією з найбільш рідкісних сланцевих порід і зустрічається лише в одному місці – на Овруцькому кряжі на півночі Житомирщини. Міцність матеріалу і легкість його обробки зумовили не лише широкий попит на вироби з пірофіліту в межах Київській Русі, але і їх експорт в інші країни. Шиферні саркофаги цього типу являли собою прямокутний ящик із шести плит і на теренах Русі були найпоширенішими», - йдеться у пресрелізі.
