• Головна
  • В інтересах миру і взаєморозуміння між віруючими...

В інтересах миру і взаєморозуміння між віруючими

06.02.1990, 14:35
12-17 січня 1990 р. у Москві відбулися переговори між представниками РКЦ і РПЦ, на яких йшла мова про католиків східного обряду і міжконфесійну ситуацію на Західній Україні.

12-17 січня 1990 р. у Москві відбулися переговори між представниками РКЦ і РПЦ, на яких йшла мова про католиків східного обряду і міжконфесійну ситуацію на Західній Україні. Делегацію від РПЦ очолював митрополит Київський і Галицький, патріарший екзарх всієї України Філарет (Денисенко), делегацію РКЦ — почесний президент Папської Ради зі сприяння християнській єдності кардинал Йоганн Віллебрандс. На зустріч були запрошені також представники УГКЦ і православних вірних із Галичини. Делегації виробили 10 рекомендацій щодо нормалізації відносин між віруючими. Повний текст документу:

1. Підтверджуючи відданість своїх Церков принципам релігійної свободи, визнаючи, що в умовах правової держави ці принципи повинні реалізовуватись на основі закону рівно по відношенню до всіх без будь-якої дискримінації, обидві сторони вважають необхідним якнайшвидшу нормалізацію становища католиків східного обряду на Західній Україні.

2. Ця нормалізація повинна почати нову сторінку в історії відносин між католиками і православними в цьому регіоні, протистояння і взаємна несправедливість у минулому повинні бути подолані в дусі щирого прощення та примирення і поступитись місцем співробітництву і спільному свідченню про Ісуса Хреста, благовістити Якого покликана Церква.

3. Ця нормалізація, здійснювана в контексті загальних демократичних перетворень у країні, повинна гарантувати католикам східного обряду визнане за всіма право на релігійну діяльність відповідно до Конституції і законодавства СРСР.

Разом з тим реалізація цього права не повинна здійснюватись без урахування прав і законних інтересів православних та інших релігійних груп.

Ми вважаємо, що християни в СРСР повинні внести свій вклад у загальні зусилля, спрямовані на створення православної держави.

4. У цьому зв’язку надзвичайно важливо уникати всіляких незаконних дій, тим більше тих, які супроводяться насильством. Такі незаконні дії, не сумісні з християнським духом, повинні бути засуджені, й більше того, вони є перешкодою для реєстрації приходів католиків східного обряду.

5. Разом з тим обидві сторони вважають, що католицькі общини східного обряду в рамках існуючих законів мають право і можливість бути зареєстрованими в установленому законом порядку.

6. Зареєстровані таким чином католицькі общини, нарівні з общинами інших конфесій, мають право одержати від держави в безплатне і безстрокове користування культові будинки, а також споруджувати нові храми, орендувати чи придбавати у власність нерухомість.

7. Констатуючи той факт, що в ряді випадків парафіяльні общини розділились і кожна з груп — як православне, так і католицька — однаково претендують на виняткове використання храму, ми закликаємо обидві частини долати взаємні претензії на основі закону, без ворожнечі, заради досягнення братерської згоди, при поважанні вільного вибору людей, без будь-якого тиску.

8. Для розв'язання практичних питань, що виникають в процесі нормалізації відносин між православними і католиками східного обряду, із загальної згоди було висловлено думку про необхідність утворення спільної комісії з участю представників Св. Престолу, Московського патріархату, а також православних і католиків з Західної України. Кожна складова частина комісії повинна мати по одному чи максимум по два представники. Ця комісія у своїй діяльності повинна виходити з цієї угоди і розв’язувати спірні питання, керуючись духом християнської любові і братерського співробітництва. Терміново необхідно врегулювати становище в храмах, зайнятих католиками східного обряду без згоди цих общин.

9. Община католиків східного обряду на Західній Україні виникла 400 років тому як спроба подолати поділ між Православною і Католицькою Церквами. Ця спроба не привела до бажаної мети. Протягом століть зберігались поділи які були джерелом конфліктів і страждань як для православних, так і для католиків.

Залишаючись вірними заповіді Христа: «Та всі єдині будуть» — і прагнучи здійснити цю заповідь у своїх відносинах, обидві Церкви стали на новий шлях діалогу, глибоко переконані в тому, що не метод унії, який використовувався в минулому, а діалог допоможе їм спільно розв'язати проблеми, що служать причиною їх поділу. Такий діалог став можливим завдяки новим підходам до питання християнської єдності, які були визначені Другим Ватіканським Собором і рядом Всеправославних нарад.

Східні католицькі Церкви, що утворилися в результаті унії минулих століть, будучи частиною Католицької Церкви, керуються щодо православних принципами Другого Ватіканського Собору, що відкриває для них можливість бути конструктивним елементом у православно-католицьких відносинах.

Обидві сторони твердо переконані, що ці відносини сьогодні, як і в майбутньому, повинні бути вільними від усякого наміру прозелітизму і від взаємної підозри, бо тільки в атмосфері довір'я і співробітництва обидві Церкви можуть успішно просуватися по шляху діалогу.

10. Продовжуючи і розвиваючи зусилля в напрямі до єдності, слід піддати обговоренню питання про організацію ієрархічної структури католиків східного обряду в Західній Україні, з тим, щоб не створювалось враження, що одна ієрархія протиставляється іншій і щоб спільно постаратися виконати взаємні зобов'язання, що випливають з богословського діалогу між нашими церквами і з нового типу братерських відносин, що склалися між нами».

“Вільна Україна”, 6 лютого 1990 року