Обитель святої Параскеви

Останнім часом Східний Крим все більше приваблює мандрівників. Природа, часом ще недоторкана, — гори, ліс і море, пам’ятки історії та культури, релігійні святині перетворюють цю частину сонячного півострова в ще одну перспективну Мекку туризму.

Віктор ТУРЧИН. — "Кримська світлиця", 9 жовтня 2009 року

Одним з цікавих об’єктів цієї місцевості є Топловський жіночий монастир Святої Параскеви – єдиний в Криму! Дістатись сюди можна екскурсійним автобусом або власним авто. Рейсові автобуси доставляють тільки до повороту на монастир біля с. Тополівка. А далі – пішки лісовою дорогою вгору до обителі і святинь, як на Голгофу.

Тут, під великими деревами, біля церков і храмів пілігрими почують цікаву історію і про римлянку Параскеву, яка, за церковною легендою, жила у ІІ ст. н. е., і про долю Топловської чернечої обителі (екскурсію послушниці проведуть за 18 грн. з людини).
За церковними переказами, місіонерство привело Параскеву в Крим. На жаль, писемні джерела, церковні хроніки і літописи не донесли до сучасності назви місцевості, де в останнє проповідувала Св. Параскева, але люди вказують на місце Топловського монастиря і навколишню місцевість.

Св. Параскева Преподобномучениця закінчила своє апостольське подвижництво мученицькою смертю в ім’я Христа. А на місці її страти забило цілюще джерело! Її ім’ям назвали одразу шість християнських храмів, побудованих навкруги. Татари називали те джерело Чокрак-Сагли-Су, що означає «джерело живої, здорової води». Вода з джерела Св. Параскеви й зараз допомагає в лікуванні хвороб очей, голови і нирок. На теренах монастиря джерело розташоване за церквою Святої Преподобномучениці Параскеви. Є поблизу монастиря і купальня, де можна повністю омити все тіло у джерельній воді.

Трохи історії. 1 серпня 1864 р. було прийнято рішення про затвердження при джерелі Св. Параскеви жіночого гуртжиткового монастиря, а вже 25 серпня вийшов наказ Святішого Синоду про створення гуртжиткового монастиря, його статут і облаштування. Відкрито монастир було 25 вересня 1864 р., тобто рівно 145 років тому. І було в ньому спочатку тільки дев’ять послушниць. Саме в цей час монастир інтенсивно розбудовується: зводиться церква Св. Параскеви, 1883 р. для прочан була облаштована і перша купіль. 1885 р. від тракту Сімферополь – Феодосія побудували дорогу, якою і зараз на авто піднімаються до монастиря. Та усі мріяли про величний храм, який би височів над лісом і був би архітектурною домінантою обителі. Автором проекту нового храму став архітектор В. А. Фельдман. 1894 р. було освячене місце і почалося будівництво, яке планувалось завершити 1905 р. Але нестача коштів, революції та війни завадили втілити в життя цей задум – храм було збудовано тільки наполовину…

З перших років Незалежності постало питання про відродження монастиря. 8 серпня 1992 р. — у день Св. Параскеви – храмове свято Топловської обителі, — відбулась перша за багато років Божественна літургія. Сталась ця подія рівно через 130 років від того дня, коли була закладена перша церква монастиря. В задумі черниць було відродження не тільки сьомого храму Святої Параскеви, а й відбудова храму во Славу Живоначальної Трійці.

Є в Топловській обителі п’ять чудотворних ікон: ікони Спасителя Ісуса Христа, Богородиці, Миколи Чудотворця, Божої Матері Касперовської та Цілителя Пантелеймона. Господь благословив Топловську обитель і трьома цілющими джерелами. Окрім джерела Святої Параскеви поблизу від обителі знаходяться ще два – Святого Георгія Побідоносця та Трьох Святителів. Вода з джерела св. Георгія цілюща для опорно-рухового апарату, лікує суглоби і кістки. Жінкам допомагає позбутись безпліддя. Джерело ж Трьох Святителів знаходиться за кілька кілометрів в горах, на південь від монастиря. Свята вода з нього допомагає в лікуванні нервової системи.

У самому монастирі можна відвідати церкву Святої Параскеви, Зимовий Храм, настоятельський корпус та монастирський готель, «печерку» Константини, а також руїни недобудованого, а потім ще й підірваного храму во славу Живоначальної Трійці.

Ідуть і йдуть сюди люди до святого місця чудодійних джерел, щоб в тиші обителі доторкнутися до святинь і під віковими деревами, подалі від людського сновигання, побути в роздумах про вічне і набратись нових життєвих сил. Бо життя триває!