Про суспільний діалог, релігію, віру і людяність у контексті великої політики йшлося під час міжнародної конференції “Роздуми про глобальну політичну теорію (в контексті енцикліки “Caritas in veritate”)”. Філософська подія відбулася 13-14 березня в Українському Католицькому Університеті.
Про суспільний діалог, релігію, віру і людяність у контексті великої політики йшлося під час міжнародної конференції “Роздуми про глобальну політичну теорію (в контексті енцикліки “Caritas in veritate”)”. Філософська подія відбулася 13-14 березня в Українському Католицькому Університеті.
Тема конференції зацікавила вчених із Вірменії, Ливану, Нідерландів, Польщі, США, України та Чехії. У пленарних засіданнях виголосили 6 доповідей, у секційних – біля двох десятків.
Український вимір “глобальної політики” зайняв важливе місце у помовах усіх доповідачів. Приміром, професор Хосе Казанова наголосив, що події у нашій державі стали для світу настільки знаковими, що слово “Майдан” стало універсальним для словників різних мов.
“Сподіваюся, що Майдан трансформує політику в Україні”, – каже соціолог релігії.
“Бачимо рух від привілейованої клерикалізованої Церкви до пастирської Церкви... такої, як на Майдані”, – говорив Х. Казанова. – Справжні пастирі йдуть до людей. Але завдання євангелізації лежить не тільки на духовенстві, але на всій Церкві”.
Доктор філософських наук Віктор Малахов підняв тему “Здатність розмовляти по-людськи. Про актуальність неконфронтаційних настанов у громадсько-політичному дискурсі”. Філософ спонукає до роздумів про комунікативний потенціал Майдану.
“Я б хотів, щоб тріщини (у суспільстві – прим. авт.) не виникали. Добре було б, якби наші роздуми почули люди десь у Росії... Ті, від кого залежить прийняття рішень, – зазначає Віктор Малахов. – Моє особисте ставлення до Майдану склалося непросто. Я глибоко поважаю цю подію – вибух духовності, шаную пам'ять загиблих. Хотілося б, щоб вони віддали своє життя не марно... Але коли постало питання, чи ти можеш прийняти етос Майдану, то я тут перебуваю радше в ситуації учня”.
Відомий філософ підняв питання потреби у суспільному діалозі. Відтак почалося жваве обговорення, чи можна вести діалог із тим, хто заперечує твоє право на існування. Як обов'язкову умову діалогу назвали наявність у сторін спільних цінностей, повагу.
Знаний філософ Михайло Мінаков проаналізував сучасні процеси у презентації “Демодернізація як глобальна тенденція” – вчений обґрунтовує думку про паралельність різних типів модерності. М. Мінаков наразі досліджує відповідну тему у Берліні. За його словами, у наші дні публічні інститути – анонімні інститути влади – перетворилися в те, що атакує людину, її приватну сферу. Хоча саме остання залишається тим, що забезпечує основу для людського життєсвіту – дає зміст життю.
У тісному зв'язку з темою М. Мінакова перебуває промова проф. Едварда Алама “The relation between totalitarianism and global justice in the light of Pope Benedict’s call in Caritas in Veritate for a true, worldwide political authority”.
Пленарні засідання тривали і 13, і 14 березня. Секційні – у другий день роботи конференції. Зрештою, участь у науковій події взяли не тільки безпосередні промовці – багато зацікавлених приїхали, щоб послухати, поставити питання, подебатувати. Відкритий формат “Роздумів про глобальну політичну теорію” дозволив це зробити сповна.