Україна-Росія: в Києві говорили про роль Церков у забезпеченні суспільного діалогу

В Києві протягом 24-25 квітня проходив конгрес «Україна-Росія: діалог», проведення якого було ініційоване відомим російським підприємцем та публіцистом Михайлом Ходорковським та екс-головою МВС України Юрієм Луценко. Один з круглих столів, що відбувся у рамках конгресу, стосувався релігійної сфери та її впливу на суспільні процеси.

Зустріч мала на меті зібрати російських та українських знавців релігії, а також представників духовенства. Однак варто відзначити, що в основному це були представники православ’я, лише один член протестантської громади та очікувалось прибуття греко-католиків.

Дискусію відкрив журналіст радіо «Вести» Сакен Аймурзаєв, який вже кілька років живе в Києві. Він зазначив, що Церква мала цивілізаційне значення на Майдані, а метою розмови стане виявлення розуміння того, як релігійний діалог може допомогти вийти з тупика, в якому опинились Україна та Росія.

З конкретними пропозиціями до змін виступив дисидент та колишній священик РПЦ (нині – служитель Апостольської православної церкви) о. Глєб Якунін, запропонувавши впроваджувати демократію і в церковному середовищі шляхом виборів і настоятелів, і єрархів, ба навіть патріарха. За його словами, православ’я відстало від протестантизму на 500 років та має надолужити цей розрив, змінюючись на краще.

«Майдан змінив всю ситуацію не лише в Україні, а й в Церкві. Ми ж бачимо Путіна, який вирішив, що він мов той олімпійський бог мусить відновити імперію. Але Майдан – це духовна революція, велична, коли все духовенство об’дналось та навіть почало відмовлятись від поминання Патріарха Кирила. 80%, якщо не 90% проблем в Церкві – це через вертикалб єрархії у Церкві, а тому керівництво має обиратись рядовими священиками, от тоді і можна буде говорити про зміни», — вважає російський священик-дисидент.

Тези про подолання кризи у церковному житті продовжив архиєпископ УПЦ КП Євстратій (Зоря), додавши, що українська самосвідомість стала поширюватись і в регіонах, а кризу можна буде подолати лише спілкуванням. Він переконаний, що Україна стала «іншою Росією» для росіян, альтернативою, якою могла б стати сусідня держава, якби пішла шляхом побудови демократії.

«Ми не хочемо, щоб нас сприймали як розмінну монету. Окрім того, в Росії відвикли від того, що Церква може так впливати на суспільні події. Однак Українська Церква може слугувати зразком для побудови стосунків з суспільством. А ситуація в РФ – це механізм страху перед побудовою громадянського суспільства, яке зародилось та стрімко розвивається у нас», — підкреслює владика Євстратій.

Проректор Київською духовної академії УПЦ (МП) Володимир Бурега поділився роздумами про те, що відбувся головний перехід від парадигми стосунків церква-держава до церква-суспільство, що перевернуло трикутник та додало новий важливий фактор впливу кожної людини. І якщо раніше Церква зважала перш за все на те, як побудувати непогані стосунки з владою, ставлячи це завдання під №1, то зараз, коли Майдан виступив самостійним суб’єктом, диктуючи власні вимоги, все кардинально змінилось.

«Церква має робити ставку не на владу, а на народ. Наразі для Церкви є чудова можливість стати посередником між сходом країни і київською владою. Однак налагодженого діалогу поки що не існує, він тільки починається. Проте Церква зараз може зробити те, що не в змозі зробити політики», — вважає церковний історик.

Однак не всі російські колеги були згодні з попередніми висновками. Зокрема, публіцист о. Яков Кротов заявив, що Україна колосально програла з цими суспільними подіями, а також те, що хай заклики про мирну політику від Церков і були присутніми, вони не мали жодного впливу на реальність. При цьому він вважає, що трагічний розвиток подій спіткав країну як з боку Росії, та і з боку Європи.

«Церква – як миша в кігтях кішки зараз. Росії від України потрібен простір для витоптування, розширення хаосу та темряви. Однак і європейський сценарій розвитку – це також трагедія. Це все не має відношення до християнства, це лише питання національного виміру, а наша єдина зброя проти того – язик. Може краще потерпіти поразку, ніж отримати перемогу ціною крові?» — роздумує російський священик.

З дещо дотичними тезами виступив професор з Москви Андрій Десницький, додавши, що християнство використовується як інструмент для встановлення демократії, в той час як те ж саме християнство інші використовували для розширення імперії. «Вся проблема в тому, що ми говоримо про православний порядок, коли народ його неправильно розуміє. При цьому Кремль чудово розуміє як саме живе народ і чого він хоче, тому вдало маніпулює ним та знає, що з ним робити. А так звані християнські цінності для загалу – це “святe місце, яке стало пустим”», — продовжує він.

Ситуацію на Сході України по-іншому бачить професор з Інституту філософії ім. Сковороди Олександр Саган, який думає, що «Схід відкидає український вірус, прив’язуючись до Москви». При цьому, за його словами, у подібній суспільній побудові спостерігаються такі наслідки через домінування певних Церков в тих регіонах, а саме УПЦ, де для частини єрархів «Янукович став Ісусом Христом». О.Саган переконаний, що священик має чітко вказувати де гаряче, а де холодне, тому що третього не існує. На його думку, Церква і суспільство єдині, не лише політика має впливати на перебіг історії та нести всю відповідальність за події.

Директор Центру Європейських гуманітарних досліджень Національного університету «Києво-Могилянська академія» Костянтин Сігов зазначив, що існують дві проблеми мови у спілкуванні Церкви та суспільства: проблема мови політики, а саме в тому, що публічна мова Церкви лишається досі ламаною, тому не може донести чіткого повідомлення; а також проблема мови культури, яка найбільше впливає на людей і її має використовувати духовенство.

«Церква на Майдані була представлена не генералами, а людьми інших чинів, в тому числі й мирянами. Важливо сказати чесно: сьогодні ми не чуємо та не почуємо сильних меседжів від духовних лідерів. Однак діяти треба через мову культури, тому що суспільство чекає на сильні посили і ми їх їм можемо дати саме через цю сферу», — впевнений він.

Виступ завершився лаконічними виступами представників Апостольської Православної Церкви України, які підкреслили унікальну ситуацію в Україні, а також короткою розповіддю протестанта з Криму, який був вимушений полишити півострів після його анексії. За результатом зустрічі представники духовенства планували видати спільну резолюцію, щоб публічно висвітлити наявні проблеми та запропонувати шляхи їхнього вирішення за тих унікальних умов, в яких опинилась Україна.

Фото із сайту www.3republic.org.ua

Тетяна Мухоморова