Українські філософи успішно вирішують проблеми, поставлені Йоаном Зізіуласом
Дослідження Дарії Зіборової («Время и антропология») присвячено аналізу антропологічного змісту теорій тривалості на основі виділення основних філософських стратегій антропології тривалості – Анрі Бергсона, Мартіна Бубера, Еманюеля Левінаса. Виділення саме таких трьох стратегій викликане трьома можливими відношеннями між суб’єктом та іншим. По-перше, це пам'ять минулого і домінування суб’єкта. По-друге, це відносини діалогу з іншим в теперішньому і рівноправність суб’єкта та іншого. По-третє, це відносини прийняття іншого і ситуація смирення суб’єкта перед іншим та майбутнім, що відкриється через іншого. Відносини суб’єкта та іншого в першій стратегії визначаються проектувальною здатністю суб’єкта. Вершиною аналізу цієї проектувальної здатності на нашу думку стала філософія раннього М. Гайдеггера («Кант і проблема метафізики» 1930 р.).
Друга і третя стратегії відмовляються від пріоритету суб’єкта і апології його проектувальних здатностей. Істина відкривається не через накидання проектів на інше, а через те, що іншому дається можливість висловитися. М. Бубер вважав, що інше обов’язково висловиться, так само як і суб’єкт обов’язково хоче висловитися іншому. Лише Е. Левінас вірно зрозумів, що інше висловить власну істину лише при нашому повному і беззастережному прийнятті іншого та інших. Таке прийняття є моральним і навіть релігійним. Пізній М. Гайдеггер, що також відмовився від позитивної оцінки «проективності», вважав, що очікування на висловлювання іншого має бути процесом філософського мислення. Безумовно, що стратегія М. Гайдеггера зумовлена наданням мисленню магічних функцій.
Між тим Е. Левінас говорить про реальні речі – адже прийняття іншого чи інших є фактом, що має місце в житті суб’єкта. Необов’язково бути філософом, що прийняти істину іншого, але обов’язково потрібно бути морально відповідальною і жертовною особистістю. Антропологічна стратегія прийняття іншого і майбутнього, яке інший приносить – це стратегія смирення перед іншим і любові щодо іншого. Така стратегія є основою для гуманізму, навіть в умовах коли гуманізм не можливий. Це філософське обґрунтування і осмислення знаменитої максими про любов не лише до люблячих, але і до ворогів. Саме на ці важливі для європейської традиції елементи вчення Е. Левінаса звертає увагу в своїй останній книзі «Спілкування та іншість» грецький філософ і богослов Йоанн Зузіулас, митрополит Пергамський.
Суголосність досліджень Д. Зіборової і «другої головної» книги митрополита Йоана Зізіуласа видається нам знаковою. Адже те, що Зізіулас вважає за конче необхідне зробити в майбутньому, в дійсності вже втілюється в реальних філософських текстах Д. Зіборовою.
