Судячи з усього, ситуація в країні буде залишатися напруженою ще тривалий час, в першу чергу – внаслідок агресивних дій північного сусіда. Які позиції займали мусульманські організації України у цій непростій ситуації?
«Гомоніла Україна, довго гомоніла...» – ці слова великого українського поета Тараса Шевченка, сказані в поемі «Гайдамаки», відображають ту страхітливу реальність, з якою сьогодні зіткнувся український народ. України, в якій «лад і спокій», України, яка відносно спокійно пережила розпад СРСР, на сьогоднішній день вже не існує. Ми бачимо, як країна стає іншою – УРСР, від якої сучасна Україна успадкувала свою державність, поступається місцем зовсім новій державі. Однак глибока рана, яку криваві події останніх двох місяців завдали всьому українському народу, все знову і знову змушує нас замислитися про те, чому це сталося саме тут, в освіченій, духовній, культурній, і, здавалося б, європейській державі. Брехлива і цинічна картинка «віруючої» еліти, яку показували на релігійні свята офіційні канали, змінилася страхітливим терором, виправданням вбивства мирних протестувальників та іншими злочинними діями, за які диктатор та його подільники неодмінно будуть відповідати – якщо не перед людьми, то перед Богом. Сьогодні ситуацію посилило й фактичне вторгнення Росії в Україну, розгортання ще більш кривавого сценарію, можливі наслідки якого змушують цивілізований світ здригнутися.
Які позиції займали мусульманські організації України у цій непростій ситуації? Перед віруючими всіх конфесій це питання виникло саме собою ще на самому початку трагічних подій, після розгону «студентського майдану» в ніч на 30 листопада. Відзначимо, що серед сучасних мусульман немає єдності в питанні про допустимість участі в політичному житті держав, де вони становлять меншість. Існує думка, що така участь є неприпустимою в принципі, а «виступ» (араб. хурудж) проти влади є гріхом. Інші релігійні авторитети, зокрема, після подій «арабської весни», допускають і навіть заохочують участь мусульман у житті «не-ісламських» держав. Багато мусульманських лідери ставлять під сумнів визначення мирних маніфестацій як «виступу» проти законної влади, тим більше, якщо ця влада світська, а не релігійна, цитуючи при цьому хадис «найкращий джігад – це слово істини, сказане в присутності несправедливого правителя» (Ат-Тирмізі, Аль-Хакім). Існують й інші думки, що мають різну аргументацію, вагомість і сприйняття релігійними авторитетами сучасної умми.
Українські мусульмани як невід’ємна частина українського суспільства з самого початку брали участь у подіях, що відбуваються сьогодні в країні. Багато мусульманських організацій України (в першу чергу – Асоціація «Альраід» і Меджліс кримськотатарського народу) мають давні й активні зв'язки з одновірцями в країнах Євросоюзу, тому досвід європейських мусульман у вирішенні своїх проблем їм близький та зрозумілий. Зокрема, Асоціація «Альраід» є членом Федерації ісламських організацій Європи, неодноразово виступала співорганізатором та учасником різноманітних заходів, що проводяться мусульманами Польщі, Литви та інших держав Євросоюзу. Тому ідея євроінтеграції України, яка була початковим двигуном протестного руху, знаходила підтримку серед значної частини українських мусульман. Меджліс кримськотатарського народу, зокрема, неодноразово робив заяви, що стосуються необхідності відновлення культурних, релігійних та економічних прав депортованих відповідно до принципів європейського права.
Підтримала євроінтеграційний курс України і Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, куди входять муфтій ДУМ Криму Еміралі Аблаєв і муфтій ДУМ України Ахмед Тамім. 30 вересня 2013 Рада висловився за європейський вибір як історично виправданий, закликавши не протиставляти новий зовнішньополітичний вектор України традиційним відносинам з Росією. На той момент, коли керівництво країни відкрито декларувало свою прихильність курсу на підписання Асоціації з Євросоюзом, цей жест міг бути розцінений як своєрідна легалізація дій уряду в очах віруючих.
Після подій нещасливої ночі з 30 листопада на 1 грудня, коли студентська демонстрація на підтримку євроінтеграції була розігнана силовиками, багато релігійних організації поспішили засудити як насильство, так і провокаційні дії біля Адміністрації Президента (втім, сьогодні це зіткнення багато хто розцінює як стихійний бунт, а не спробу провокації). Спільноти українських мусульман, висловивши глибоке обурення такою гострою несправедливістю, зробили публічні заяви. Вже 2-го грудня Духовне управління мусульман України «Умма» оприлюднило звернення, в якому засудило застосування сили проти демонстрантів. 3-го грудня з'явилася і заява лідера найбільш чисельної та впливової організації українських мусульман, муфтія мусульман Криму Еміралі Аблаєва. Муфтій висловив підтримку євроінтеграційному курсу України, а також закликав владу, опозицію і всіх учасників масових протестів по всій країні не відхилятися від демократичних принципів, не піддаватися провокаціям, не допускати кровопролиття і «справедливим шляхом вирішити ситуацію, що склалася, на користь інтересів українського народу».
Свою позицію муфтій Еміралі Аблаєв підтвердив і на загальнокримському мітингу, присвяченому Міжнародному дню прав людини, який відбувся 10 грудня. Крім того, муфтій згадав і про події середини жовтня, коли декілька мечетей постраждали від умисних підпалів (винні, як і в більшості подібних випадків, так і не були притягнуті до відповідальності) : «Наш – борг вимагати відновлення своїх порушених прав. Але ми повинні пам'ятати, що людяність – це основна якість, яке об'єднує всіх людей, незважаючи на їх національність, віросповідання, расу». Дії ДУМ Криму цілком відповідають позиції Меджлісу кримськотатарського народу, який з самого початку виступив на боці протестуючих. В ході того ж загальнокримського мітингу голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров проінформував громадськість про те, що відразу після мітингу частина його учасників вирушить на евромайдан до Києва. За його словами, аж до 70-ї річниці депортації кримських татар – 18 травня 2014, Меджліс буде організовувати мітинги й прагнутиме конкретних дій уряду. Практично в той же день ДУМ Криму підтримало звернення кількох релігійних організацій, в якому містився заклик до діалогу та необхідності певних поступок з боку уряду. За останні два місяці ДУМ Криму оприлюднило ще цілу низку заяв, в яких закликало чинну владу й опозицію до мирного вирішення протиріч. Меджліс кримськотатарського народу, очолюваний Рефатом Чубаровим, виступав з прямою підтримкою дій активістів Майдану.
Однак кримські мусульмани не обмежилися самими заявами. Акцію на Майдані Незалежності в Києві неодноразово відвідував і народний депутат Мустафа Джемільов (виступаючи з трибуни в ніч з 18 на 19 лютого, коли ВВ і «Беркут» почали так звану «антитерористичну операцію»), заступник муфтія Айдер Ісмаїлов, голова Меджлісу Рефат Чубаров і багато інших представників кримськотатарського співтовариства. Жодне «народне віче», що проводилося на Майдані Незалежності, не обходилося без участі кримськотатарських активістів. Десятки, а в деякі дні сотні кримських татар відвідували Майдан Незалежності в Києві, брали участь у всіх громадянських акціях. Підтримували протести і багато «нових мусульман», зокрема, етнічних росіян і українців, які доносили в соціальних мережах та іншими способами позицію мусульман до своїх співвітчизників.
Після фактичної втечі Януковича і його найближчого оточення з України і подальшого загострення ситуації в Криму, саме Меджліс кримськотатарського народу першим зорганізував пікет біля Верховної Ради АРК з вимогою не допустити сепаратистських дій. Примітно, що всі заходи, координовані Меджлісом, були принципово мирними цивільними протестами. Спроби дискредитації кримських татар, які здійснюються деякими ЗМІ (заяви про якихось «збройних бойовиків», «ваххабітів із Сирії», «екстремістів» та ін), не знайшли ні найменшого підтвердження. Після збройного захоплення будівель Ради Міністрів АРК і Верховної Ради АРК, Рефат Чубаров закликав кримських татар розійтися по домівках, а муфтій мусульман Криму «не піддаватися на провокації з боку невідомих людей». Водночас, голова Меджлісу кримськотатарського народу не визнав «обраний під дулом автомата» уряд легітимним. На сьогоднішній день саме витримана і впевнена позиція кримських татар є серйозною проблемою для всіх тих, хто намагається розпалити міжнаціональну ворожнечу в Криму. Навіть організації на кшталт «Хізб ат-Тахрір», що діють незалежно від Меджлісу і Муфтіяту, зайняли вичікувальну позицію і не втручаються в процес. Не слід забувати і про той факт, наскільки глибоко кримські мусульмани сприйняли трагедію масового вбивства мирних протестувальників на вулиці Інститутській, Муфтій Еміралі Аблаєв закликав поховати героїв прямо на Майдані Незалежності в Києві. Цей жест глибоко символічний і показує солідарність українських мусульман з християнами: в ісламській традиції, нагадаємо, полеглих на Господньому шляху мучеників прийнято хоронити саме на місці їхнього подвигу. Згідно з останніми новинами, кримські татари мирним протестом перепиняють російським підрозділам вхід в українські військові частини.
Свою позицію озвучило й Духовне управління мусульман України «Умма». Протягом трьох місяців протестів ДУМУ «Умма» виступало із засудженням насильницьких дій, закликало до необхідності діалогу, примирення й посередництва міжнародних організацій. Муфтій Саїд Ісмагілов виступав з лекціями про історію Ісламу і мусульман в Україні в рамках діяльності «Відкритого університету Майдану», а також в прямому ефірі «ГромадськогоТВ », де закликав до миру й припинення кровопролиття.
Активно висвітлювала події в Україні громадська Асоціація «Альраід». Інформаційні ресурси українських мусульман, близькі до «Альраїду» («Укрпресс»), як і арабомовний сайт Асоціації, стали одними з найбільш достовірних джерел про події в Україні для засобів масової інформації держав арабського світу. Представники Асоціації «Альраїд» (зокрема, відомий ісламський вчений з Криму Сейран Аріфов) неодноразово давали розгорнуті коментарі арабомовним телеканалам, висловлюючи зважені і об'єктивні оцінки того, що відбувається.
Інші ісламські організації України, зокрема, ДУМ України і Духовний центр мусульман Криму, уникали прямих коментарів з приводу громадянських протестів. Після кривавих подій на Інститутській вулиці Духовне управління мусульман України висловило глибоку скорботу за всіма загиблими і постраждалими в результаті силових протистоянь в Києві, «закликавши всіх згуртуватися, щоб зберегти цілісність нашої держави і не допустити її розділення». 28 лютого з'явилося й звернення глави ДЦМК Рідвана Велієва, в якому той «закликав усіх мусульман до згуртованості й виступив за збереження миру і стабільності». Не обійшлося, утім, і без курйозів: ДУМ України спростувало інформацію про приналежність до своєї організації Олександра Кривоносова, який декілька разів виступав на Майдані Незалежності в Києві. Член Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій муфтій Ахмад Тамім був присутній на зустрічі з в.о. Президента України Олександром Турчиновим. Однак під зверненням Ради від 2 березня, в якому низка християнських та юдейських організацій України засудили агресію Росії, підписи ДУМ України (як і ДУМ Криму) відсутні.
Чимало заяв було зроблено в останні дні й мусульманами інших країн. Народні протести в Україні знайшли позитивний відгук у мусульман Єгипту, Марокко та багатьох інших країн, де існують проблеми авторитаризму і обмеження прав людини. Єгипетська організація «Брати-мусульмани» в одному зі своїх офіційних звернень прямо підтримала ініціативи Євромайдану; в ході фактичного початку російської агресії окремі заяви почалися з боку з Туреччини та інших держав. Лідери російських мусульман переважно обмежилися заявами загального характеру: наприклад, в заяві від 28 лютого муфтій Татарстану закликав до миру і засудив спроби «побудувати демократію на тиранії натовпу», що може бути неоднозначно витлумачено. У той де час незалежні від влади ісламські організації (наприклад, НОРМ) публікували поводження з підтримкою демократичних змін в Україні.
Судячи з усього, ситуація в країні буде залишатися напруженою ще тривалий час, в першу чергу – внаслідок агресивних дій північного сусіда. Але навіть у цей складний час український народ усвідомлює, що мусульмани – це частина суспільства, яка вірно служить справі будівництва вільної та демократичної держави. Хочеться вірити, що після мирного вирішення ситуації розшириться представництво мусульман у Всеукраїнській раді Церков і релігійних організацій, більше прав і можливостей отримають кримські татари. Мусульмани України повинні використовувати всі доступні права для власного розвитку й того блага, яке вони зможуть принести всьому суспільству. У цьому, як видається, і є слідування шляху Пророка (мир йому), про який Всевишній у Священному Корані сказав: «Ми відіслали тебе лише як милість для мешканців світів!» (Коран, 21:107).