УПЦ МП намагається не допустити переходу парафій до ПЦУ на Закарпатті

20 січня, 10:30
Суспільство
УПЦ МП намагається не допустити переходу парафій до ПЦУ на Закарпатті - фото 1
Програвши суди, прибічники УПЦ МП просто вдаються до брутальних дій. Схожу тактику вони роками використовували і у протистоянні з Мукачівською греко-католицькою єпархією, коли просто не давали виконувати рішення суддів про передачу релігійних храмів іншій стороні.

Олександр Гаврош – письменник та журналіст у рубриці "Точка зору" на сайті "Радіо Свобода", проаналізувавши нещодавні події на Закарпатті з боротьбою за храми з боку УПЦ МП, зробив висновок, що "Московська Церква опиняється в опозиції до панівної суспільної думки в області".

За його словами, показово, що захищати московську церковну орієнтацію приїздять з-поза меж села, зокрема, скандально відомий монах Венедикт Хромий, який виступає за Русинську народну республіку і вів пряму трансляцію з села Ділового.

Нагадаємо, у цьому закарпатському селі у січні 2021 року було вчинено підпали двом активістам місцевої громади Православної Церкви України (ПЦУ), яка напередодні виграла апеляційний суд на право користування храмом Успіння Пресвятої Богородиці. Однак УПЦ Московського Патріархату)з цим не погодилася і стала влаштовувати всілякі перешкоди рішенню вірників. Судова епопея тягнулася майже два роки і нарешті увінчалася рішенням на користь помісної православної Церкви.

У відповідь опоненти вдалися до силового протистояння, блокуючи храм, а тепер вже й до прямих фізичних акцій проти активістів – куратора релігійної громади і скарбника.

На своїй сторінці у фейсбуці отець Венедикт Хромий вивісив русинський сепаратистський прапор у поєднанні з гаслом про 75-річчя «Великой победы».

"Така непоєднувана суміш дивна для закарпатця, адже тутешні сепаратисти навпаки вважають визволення Закарпаття у 1944 році «окупацією». Але якщо зважити, що Хромий – прізвище не місцеве, а сам він закінчив Петрушівську школу на Чернігівщині, як зазначає на своїй фейсбучній сторінці, то чого дивуватися, що він не розуміється у закарпатських тонкощах? Ось такі «активісти» і приїжджають у Ділове, аби не дати громаді помісної православної Церкви зажити мирним релігійним життям", - пише журналіст.

За його словами, подібна ситуація і в селі Присліп на Міжгірщині, де теж уже майже два роки не дають втілити рішення місцевої громади про перехід у лоно ПЦУ, яке давно законно оформлено, включаючи право на храм та земельну ділянку.

"Програвши суди, прибічники УПЦ МП просто вдаються до брутальних дій. Схожу тактику вони роками використовували і у протистоянні з Мукачівською греко-католицькою єпархією, коли просто не давали виконувати рішення суддів про передачу релігійних храмів іншій стороні. І в цій ситуації представники державної влади демонструють безпорадність у виконанні судових рішень. Ні виконавча служба, ні поліція, ні прокуратура, ні місцева влада не ухвалює жодних рішень проти порушників закону, благословляючи своєю бездіяльністю агресивне беззаконня. Закарпатська влада традиційно потурає московській Церкві, закриваючи очі на порушення закону з її боку", - наголошує Олександр Гаврош.

Він стверджує, що такими показовими силовими діями УПЦ Московського Патріархату вдалося стримати масовіший перехід вірників у лоно ПЦУ. Але попри видимий успіх московського православ’я на Закарпатті, ситуація не є такою однозначною. Процеси йдуть, говорить журналіст.

За його словами, за статистикою ОДА, в області діють 663 православні громади московського підпорядкування і 94 – ПЦУ. І хоча різниця суттєва, але окреслилася тенденція до поступового зростання Православної Церкви України. Зокрема, громади ПЦУ вже діють майже у всіх райцентрах та містах: в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Виноградові, Іршаві, Хусті, Тячеві, Рахові, Перечині, Чопі. Тобто, у найбільших населених пунктах Закарпаття вже є альтернатива до московського православ’я, що, без сумніву, відбирає частку вірників, серед яких особливо багато інтелігенції.

"Міняється свідомість самих вірників. За опитуваннями, більшість православних закарпатців відносять себе до ПЦУ, а не до УПЦ МП. Цей парадокс пояснюється тим, що до церков ходять меншість тих, хто називає себе віруючими. Більшість закарпатців проводять неділю біля телевізора чи гаджетів, а не в Божому храмі. По суті московська церква опиняється в опозиції до панівної суспільної думки в області. Це призводить до дедалі більшого її скочування на маргінес, ще більшої закритості. Так, гучним провалом увінчався похід в Ужгородську міську раду настоятеля найбільшого православного собору Закарпаття Димитрія Сидора, який набрав аж 109 голосів у 120-тисячному місті. Подальше релігійне подрібнення, зростання кількості релігійних громад і в той же час зменшення вірників усередині них – буде й надалі залишатися головною релігійною тенденцією на Закарпатті, що призводитиме до поступової втрати впливу на суспільство", - резюмує Олександр Гаврош.