УПЦ (МП) після смерті Митрополита Володимира прямує в нікуди, - експерт
У 2007-2009 роках Українська Православна Церква в єдності із Московським Патріархатом повністю перестала вживати риторику ненависті і конфронтації. До цієї теми вона повернулася лише після смерті Митрополита УПЦ (МП) Володимира. Адже після «еволюційного ривка» саме він почав говорити як про плюралізм у середині своєї Церкви, так і про автокефалію для України, наголошуючи на природності цього процесу.
Про це в ефірі інтелектуально-політичного ток-шоу «Гра у класику» з Сергієм Рахманіним на телеканалі ZIK розповів керівник Департаменту у справах релігії Міністерства культури Андрій Юраш.
«Якби Володимир (Сабодан) (Митрополит Київський і всієї України УПЦ (МП), – ZIK) був молодшим і його еволюційний ривок стався трохи раніше, то сьогодні ми мали б Українську Православну Церкву, незалежну від Московського Патріархату. Навіть, коли ми проаналізуємо заяви Митрополита Володимира за 2007 та 2009 року, то відбувався абсолютно адекватний рух до всеукраїнського порозуміння», – переконаний Юраш.
Він пригадав, що у той час Українська Православна Церква в єдності з Московським Патріархатом повністю перестала вживати риторику ненависті і конфронтації, до якої вона повернулася після смерті Митрополита Володимира.
«Була утворена комісія і започаткований діалог із Київським Патріархатом. На кількох Архиєрейських Соборах у Москві він зробив заяви, які, я вважаю, свідчили про революційні прориви, тому до України прислали «сматрящого» із Пскова. Також Митрополит Володимир заявив про плюралізм у середині своєї Церкви, про багатоджерельність бази, на якій існує Українська Православна Церква і – найстрашніше для Москви – про те, що автокефалія для України – це природній процес та ідея, яка не має заперечень. Цього вже Москва не могла витримати. Тому були вжиті конкретні заходи щодо нейтралізації його та багатьох інших», – наголосив Юраш.
Тобто, за його словами, тоді відбулась ціла система заходів, щоб змінити керівництво ще при живому Митрополиті Володимиру. Зараз же спостерігаємо «торжество цієї тенденції».
«На мій погляд, найбільш драматичним та трагічним для самої України та Української Православної Церкви є те, що відбувається шлях в нікуди. Бо Церква не лише відмовляється від діалогу з іншими Церквами, яких вважає розкольницькими, а й відривається від суспільства. Тобто, із тією більшістю, яка не хоче приймати цієї міфологеми ненависті і виключності», – додав він.
