"У цій трагедії релігійні спільноти об’єдналися як ніколи", - Глава УГКЦ
«Ми знаємо із заяви російського президента, що ця війна має два головні завдання: демілітаризація та денацифікація України. Демілітаризація означає остаточне знищення української держави та її військового потенціалу з метою реалізації наступного завдання – так званої денацифікації. І це виразно доводить, що головним завданням Росії є знищення українського народу».
Блаженніший Святослав наголосив, що інструкції, якими послуговуються російські військові у своїх діях в Україні, «можна назвати підручником з геноциду, згідно якого наш народ має бути знищений».
«Те, що сталося в Україні, – це жахлива гуманітарна катастрофа, внаслідок якої 10 мільйонів українців були змушені покинути власні домівки, і 5 мільйонів покинути країну, а в окупованих і пізніше звільнених містах та селах ми побачили такі трагічні явища як братські могили. Сьогодні ці місця є місцями спільної молитви православних, католиків, протестантів, євреїв, мусульман». Окрім жорстоких вбивств, Блаженніший Святослав вказав на злочини сексуальних насильств «жінок, дітей, чоловіків», а також знищення культових споруд: «Впродовж 70 днів війни майже 100 церков, монастирів і релігійних споруд були зруйновані».
«В цій трагедії релігійні спільноти об’єдналися як ніколи», – розповів Блаженніший Святослав. «Наша Всеукраїнська рада Церков та релігійних організацій представляє 95 відсотків релігійної спільноти України. За час війни ми видали 17 різних звернень. Вночі, напередодні російської атаки, ми звернулися до російського президента із закликом не розпочинати війни. Ми, представники Церков та релігійних організацій, запропонували нашу посередницьку місію: якщо політики і дипломати не змогли відвернути війни, то ми запропонували себе в якості посередників миру».
В перший день війни ВРЦіРО виразно засудила російську агресію та продемонструвала готовність співпраці для порятунку людей. «Ми також звернулися до релігійних лідерів Білорусії з проханням докласти всіх необхідних зусиль, щоб уникнути участі білоруських військ у війні проти України. Вартує наголосити, що представники Української Православної Церкви Московського Патріархату брали активну участь в опрацюванні цих звернень та їх передачі російським адресатам».
В цьому контексті Блаженніший Святослав розповів про «кризу ідентичності» УПЦ МП в контексті війни в Україні. «У силу багатьох скандальних фактів ця Церква сьогодні відчуває себе маргіналізовано та витісненою з життя українського народу, хоча більшість зруйнованих храмів належать саме цій конфесії».
З екуменічної точки зору, вважає Глава УГКЦ, «війна в Україні була виразно засудженою», і вказав на різного роду ініціативи, спрямовані до Патріарха Кирила, «однак, на жаль, збоку РПЦ ми не почули жодного слова засудження цієї "святотацької" війни, а радше навпаки».
Так само на глобальному рівні екуменічних відносин російська агресія була виразно засудженою. В цьому контексті Блаженніший Святослав висловив вдячність Папі Франциску, Патріарху Варфоломію, Всесвітній екуменічній раді за публічне звернення секретаря о. Сауки до Патріарха Кирила із закликом засудити війну, а також відзначив зусилля Кентерберійського архиєпископа Джастіна Велбі для засудження війни в Україні.
«На наступну неділю після початку війни Патріарх Кирил сказав, що ця війна має метафізичний характер і є війною цінностей, а тому є не лише оправданою, але має завдання захистити православ’я. Аналіз такого оправдання війни показує нам велику небезпеку не лише для Російської Православної Церкви, але для всього християнства загалом», – наголосив Блаженніший Святослав. Така аргументація, вважає Глава УГКЦ, подібна до ідеології ІДІЛ та її розуміння держави. «На жаль, Російська Православна Церква стала заручницею державної доктрини Путіна, що було виразно засуджено авторитетними православними богословами місяць тому».
Підсумовучи свою доповідь, Блаженніший Святослав наголосив, що «війна в Україні ставить перед нами два важливі виклики: найперше, потрібно переосмислити соціальне вчення Церкви на тему війни та миру. Друге завдання – вивчити питання відносин Церкви та держави. Ми спостерігаємо очевидну потребу випрацювати нову правильну термінологію для опису сучасних викликів у цих сферах, а також мати відвагу на екуменічному рівні дати правильні відповіді на ці небезпеки».
