В одному з храмів Івано-Франківська постійно перебуватимуть мощі Апостола Андрія Первозваного

Доправив реліквію канонік базиліки Санта Марія Маджоре Іриней Білик, який відслужив Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди свята Успення Пресвятої Богородиці у парафіяльній каплиці.

«Сьогоднішній події передувала паломницька подорож до Італії, коли з групою ми потрапили до базиліки Санта Марія Маджоре у Римі. Там ми отримали підтримку від каноніка базиліки владики Іринея Білика в отриманні мощей для своєї молодої парафії, якій лише 6 років і якій потрібна така своєрідна духовна підтримка, - розповідає настоятель парафії Стрітення Господнього отець Тарас Нейлюк. – Ми матимемо мощі саме Апостола Андрія, бо він був серед перших, хто був покликаний і, як свідчать апокрифи, відвідував територію України і тому особливо близький нам за духом - це дуже важливо не лише для нашої парафії, але міста і Прикарпаття. Адже не дуже багато є мощей такого рівня у наших церквах. Таким чином, маємо змогу допомогти усім вірним і, головне, молоді, за посередництвом Апостола Андрія, отримати особливу духовну підтримку. А парафія наша зможе ще швидше розбудовуватися».

Владика Іриней Білик під час урочистої Літургії і вшанування мощей Андрія Первозваного, передав також апостольське благословення від Папи Римського Франциска і звернувся до вірних з вітальним словом:

«З цієї нагоди передаю апостольське благословення від Папи Франциска. Сьогодні у найбільше свято Богородиці, яку Церква вшановує також і як матір Апостолів, до вашої парафії прибув з Риму на постійне перебування один із Апостолів Христових – Андрій у святих мощах, які з вдячністю Богові і великою радістю передаємо вам на шанування і моління для заступництва і допомоги в усіх потребах та для того, щоб він просив миру для України і всього світу».

Апостола Андрія українці вшановують по-особливому, оскільки саме його вважають тим, хто приніс християнство на «київські гори».

Згідно з переказами, вважається, що Андрій Первозваний проповідував у Причорноморських містах-колоніях, руїни яких і досі існують на Півдні України, зокрема в Херсонесі. Говорячи про проповідь апостола на «київських горах», посилаються на Нестора-літописця, який у «Повісті временних літ» наче процитував слова апостола Андрія до своїх учнів після того, як апостол заночував з ними на березі Дніпра під горами: “Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, тут буде місто велике, і Бог збудує багато церков”. І благословивши ці гори, як сказано далі, він піднявся на них і поставив хрест.

За словами літописця, це відбулося саме там, де сьогодні побудований Київ. А місце, де стоїть Андріївська церква —начебто саме та гора, на якій апостол Андрій поставив свого хреста. Тому церква була збудована саме там, незважаючи на досить складний ландшафт.

Щодо цих переказів, то їх не можна назвати доведеним історичним фактом, багато хто з дослідників, погоджуючись з тим, що апостол таки проповідував на Півдні України, відкидає, як недостовірну, інформацію про його проповідь «на київських горах». Проте вшанування апостола Андрія як першого, хто приніс християнство на територію Київської Русі, стало уже традиційним. Детальніше з описом джерел, про можливість перебування апостола Андрія на наших землях читайте у матеріалі РІСУ.

Що ж до історії самого апостола, то святий Андрій Первозваний походив з міста Витсаїди і займався рибальством разом із братом Петром. Був учнем св. Івана Хрестителя. Після першої зустрічі з Ісусом він одразу ж привів до Спасителя свого брата Петра. У Євангелії сказано, що Ісус "побачив двох братів і мовив до них: "Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей!". І ті негайно кинули сіті й пішли за Ним" (Мт 4, 18-20).

Про те, де проповідував апостол Андрій після зіслання Святого Духа, не маємо історичних даних. Однак, як уже було сказано, з різних оповідань відомо, що він проповідував Христову віру людям, які жили над Чорним морем.

Свою апостольську працю апостол закінчив мученицькою смертю в місті Патраї на Кавказі, поблизу Тмутороканя. Помер апостол Андрій на скісному хресті, на якому висів прив'язаний два дні, поки віддав Богові свого духа. Цей хрест, який двома поперечинами впирався в землю, називають "андріївським".