В ПЦУ вшановуватимуть Василівських мучеників, - рішення Синоду
Новомученики Василівські, настоятель церкви Різдва Христового села Василівки Снігурівського району Миколаївської області єрей Сергій Штенко та миряни Кирил Приймак і Прохор Бунчук, прийняли мученицьку смерть 26 квітня 1922 року під час кампанії більшовицької влади з вилучення церковних цінностей, виявивши твердість і мужність у стоянні за віру, храм і його святині.
За повідомленням сайту Благовіст, отець Сергій Штенко народився 24 серпня (ст. ст.) 1875 року у селі Хондаківка Херсонського повіту Херсонської губернії (нині це село Новокондакове Снігурівського району, Миколаївської області) у сім’ї стихарного диякона.
Після закінчення Одеської духовної семінарії в 1897 році був направлений до церкви Різдва Христового як псаломщик, потім був висвячений на диякона в цій самій церкві, а 1898 року — на священника. Як настоятель і пастир здобув серед парафіян величезний авторитет і повагу.
Кирило Приймак був служителем при храмі Божому. Постійно був зайнятий справою, боявся неробства і завжди говорив: “Бог любить трудящих”.
Прохор Бунчук жив у селі Павлівка, яке знаходиться на відстані трохи більше кілометра від Василівки. Був шанований односельцями і цілком відданий церкві.
Вилучення церковного майна для вірян було блюзнірством і наругою над вірою та святинями. Тому, коли до Василівки з’явився уповноважений для виконання наказу “згори”, на набатний церковний дзвін збіглися парафіяни, в основному жінки із сестринства, організованого для охорони храму. Вони не лише не допустили до церкви грабіжника, а й навіть вигнали його з церковного двору. Це і стало приводом для влади назвати цей інцидент селянським бунтом і викликати збройне підкріплення із числа червоноармійців.
В організації бунту влада звинуватила священика Сергія Штенка, а також Прохора Бунчука та Кирила Приймака.
Заарештували їх уночі і вбили. Стараннями вірян на місці їх поховання було споруджено надгробок, але влада його зруйнувала, а могилу зрівняла із землею. І тільки на початку 90-х років було поставлено пам’ятник, а в 2004 році на місці мученицьких страждань, у снігурівській балці, було поставлено й освячено хрест.
