Глава УГКЦ нагадує, що всі священнослужителі в передвиборчий час повинні користуватися Інструкцією про поведінку священиків УГКЦ під час політичних виборчих кампаній, яку видав Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства 4 квітня 2014 року.
Цей документ містить конкретні вказівки щодо поведінки священнослужителів під час виборчих кампаній різного рівня. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Як відомо, спеціальна комісія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства вивчала випадки зловживання духовенства у виборчій парламентській кампанії 2012 року. Це спонукало владик видати окремий документ, щоб впорядкувати питання стосунку священнослужителів до суспільно-політичних процесів, зокрема в контексті виборчих перегонів. Це зроблено для того, щоб дати священнослужителям роз’яснення про місце і роль Церкви та її служителів у політичних і суспільних процесах у світлі соціальної доктрини Католицької Церкви.
Інструкція складається із двох частин: «Богословсько-канонічні принципи відносин між Церквою та державою» та «Практичні душпастирські вказівки душпастирям». У документі наголошується на тому, що духовенство не здійснює політичної діяльності, проте «як Церква, так і держава, враховуючи чітке розмежування сфер компетенції та чітко дотримуючись взаємної автономії, покликані до співпраці у запевненні загального добра». «Священнослужитель має право на власну громадянську та політичну позицію і на реалізацію свого права у голосуванні», − ідеться в документі.
За Інструкцією, священнослужителям забороняється здійснювати пряму агітацію за кандидата, партію чи політичний блок, а також згадувати ім’я особи чи назви політичної сили в такому контексті, бо це може схилити до вибору цієї особи чи партії під час виборів. Священики також не можуть розповсюджувати в храмі чи на церковному подвір’ї агітаційних матеріалів та брати участь у передвиборчих заходах.
Стосовно церковних богослужінь та молитов за справедливі вибори, то розпорядження на це священик отримує безпосередньо з боку церковної влади (Глави Церкви, єпархіального єпископа). Також священик може заохочувати людей, щоб вони виконали свій громадянський обов’язок згідно з власним сумлінням. Однак він не повинен приймати пожертви на храм, чи на якісь інші церковні цілі, чи на особисті потреби від кандидатів або політичних сил, за які потрібно привселюдно дякувати.