В Україні є власні піраміди: у найбільшій із них облаштовано храм
Я вирішила побачити українську піраміду на власні очі. Ще в автобусі запитую, як до неї дійти. Одна жінка дає мені номер телефону... священика. Бо нині в піраміді -- церква. Єдина на п'ять навколишніх сіл.
"Олександр Білевич, що звів піраміду, був морським офіцером, мав нагоду побачити світ, зокрема, і Єгипет. Звідти повернувся вражений тамтешньою місцевістю та культурою, -- пояснює Роман Голик, настоятель церкви. -- Його будинок був нетиповим для української архітектури, а в саду росли апельсини, мандарини й грузинський виноград".
Під час будівництва піраміди Софія, дружина Олександра, захворіла на сухоти. Вона була родом із Грузії, де людей ховають у пірамідальних склепах. Тож піраміда мала стати усипальницею.
"Цікаво, що раніше на місці піраміди стояла дерев'яна церква, -- веде далі священик. -- Вона згоріла від удару блискавки. Тоді селяни попросили пана Білевича побудувати такий храм, щоб ні людина, ні природа його не зруйнували. Тож будівля поєднала родову усипальницю та церкву".
Спорудження тривало аж 22 роки, закінчилось у 1877-му. Каміння скріплювали розчином, у який додавали кров биків і яєчні жовтки. Такий самий використовували при будівництві Почаївської та Києво-Печерської лаври.
Майстри викладали ряд каміння товщиною два метри. Він вистоювався рік, а то й два. Тому будівництво тривало так довго.
У 1924 році, з приходом радянської влади, усипальницю пограбували, її прибудову перетворили на зерносховище. "Тоді зникли з підвалу тіла Софії та Олександра Білевичів і їх маленьких дітей, -- розповідає настоятель церкви. -- На місці поховань зробили хімічний склад, де зберігали дуст. Лише в 2004 році звідти вивезли три причепи цього препарату".
Внутрішня площа піраміди -- 50 квадратних метрів. Тут є іконостас, вівтар, вузькі сходи ведуть до дзвіниці. А на вершечку піраміда увінчана масивним золотим хрестом.
Священик демонструє мені іконостас із чотирма звичайними, на перший погляд, образами. А виявляється, це -- ікони-обігрівачі! Вони намальовані термофарбою на нано-волокні і можуть нагріватися до 90 градусів.
Храмова ікона -- незвичайна, бо трикутна. На ній зображені мучениці Софія та Ірина, яким відтинають голови за те, що не принесли жертви покровителю.
Нині у храмі -- лише дві постійні парафіянки. Ще троє приходять до церкви раз на два-три місяці, хоча служба Божа правиться щонеділі. Також сюди приїжджають туристи з Англії, Франції, Німеччини, нещодавно були чехи та словаки.
Отець каже, що 80 -- 90% туристів вірять, що піраміда наділить їх енергією. Проте, за його словами, насправді людина "заряджається" лише від їжі та напоїв. А енергія Бога -- для душі.
Вікторія ДЕМНИК
