Вартові для храму
Із майже тисячі дерев’яних церков та дзвіниць Львівщини, що є пам’ятками архітектури, захищеними від вогню та грабіжників є лише 16!
Унікальні дерев’яні церкви Львівщини не оснащені навіть елементарними засобами охорони та протипожежної безпеки. Іноземні фахівці відзначають – така необережність може коштувати святиням як кількох сакральних атрибутів, так і самої будівлі храму.
Незахищена історія
Львівщина – найбагатша храмами область України. Тут 398 церков і дзвіниць – пам’яток національного значення і 601 – місцевого значення. Однак тільки 16 (!) з них оснащені сигналізацією та засобами протипожежної безпеки. За часи незалежності у пожежах область вже назавжди втратила близько 80 давніх храмів та дзвіниць.
На думку Ольги Мер’є, дослідниці дерев’яних храмів Галичини, найпершою причиною знищення унікальних церков із дерева є нерозуміння громади та священика.
– Люди хочуть новеньку муровану церкву і тому недбало ставляться до історичної пам’ятки, – пояснює “Пошті” Ольга Мер’є. – Це проблема не тільки України, науковці з Кракова теж жаліються, що особливо у гірських районах Польщі церкви спалахують доволі часто.
За словами фахівців, серед варіантів подолання такого свавілля – влаштовувати лікнепи для священиків і громади та облаштувати пам’ятки сигналізацією та протипожежною безпекою. Друге засвідчило свою результативність улітку, коли блискавка влучила у церкву села Матків Турківського району, що на Львівщині. Автоматично ввімкнулися крани протипожежної безпеки, і церкву, яку, до слова, разом з іншими сімома українськими церквами пропонують внести до списку ЮНЕСКО, вдалося врятувати. Щоправда, храмів-щасливчиків, які можуть похвалитися сучасними протипожежними засобами, у нас одиниці, церкви ними оснащують позірно повільними кроками – за два роки “убезпечили” тільки 16 храмів.
– Спільно з управлінням МНС у Львівській області, ми розробили Програму регіонального розвитку охорони культурної спадщини на 2007 – 2012 роки, – розповідає “Пошті” Василь Івановський, начальник управління охорони культурної спадщини ЛОДА. – За цей час ми встигли закупити 1400 вогнегасників і роздати їх церквам. Встановлюємо протипожежну та охоронну апаратуру, але це дуже коштовна річ, тому роботи йдуть повільно. Наступного року плануємо отримати з держбюджету на таку техніку 1 мільйон 422 тисячі – за ці гроші можна буде оснастити 25 церков.
Пощастить тим церквам, які розташовані у віддалених регіонах і входять до списку пам’яток національного значення. Тим часом решта пам’яток – у зоні ризику: їм загрожують і пожежі, і зазіхання грабіжників. У ЛОДА зауважують, що оберігати пам’ятки – не їхнє завдання, закупівля сигналізації – так званий жест доброї волі, а відповідальність за стан споруди має найперше нести громада на чолі з парохом.
Не лише вогонь,
але й злочинці
Польські фахівці впевнені, пильними слід бути не лише з вогнем, а й з убезпеченням храмів від грабунків. Кілька років тому Польща пережила бум сакральних злочинів, після чого в країні реформували систему охорони пам’яток і налагодили стосунки з антикварами. Як доказ вдалої реформи, Пьотр Огродські, директор Осередку охорони публічних збірок Міністерства культури та національної спадщини, озвучує статистику грабунків за останні роки…
– Я не знаю, яка ситуація в Україні, але у Польщі проводять регулярні дослідження, і ми щороку публікуємо інформацію, яка стосується вкрадених з церкви речей. Якщо говорити про викрадені речі з об’єктів культурної спадщини, то у 2009 році їх зафіксували 877. Щодо злочинів, внаслідок яких було втрачено релігійні предмети чи пошкоджено сакральну пам’ятку, то їх було 166, а попереднього року – 164. Це може здатися солідною кількістю, але ще кілька років тому їх було більше 500! З одного боку, це заслуга міліції, яка ліквідує групи грабіжників, з іншого – Національної інституції культури Польщі, яка провела низку запобіжних заходів, налогодила співпрацю з відповідними установами, священиками, музейниками і навіть бібліотекарями…
Пан Огродські зауважує, що в Україні великою проблемою є непоінформованість про кількість таких злочинів. Натомість акцентує, що, якщо у нас таких випадків значно менше, то це не означає, що й небезпеки нема.
– Треба поставити собі запитання “чому?”. Тому, що храми так добре охороняють чи тому, що злочинці ще ними не зацікавилися? Або все набагато банальніше і така статистика просто не ведеться, – резюмував Пьотр Огродські.
Натомість на Львівщині таку статистику ще не ведуть…
Ще однією важливою віхою у збереженні релігійних предметів є їхня докладна інвентаризація. На переконання фахівців, вона стимулюватиме пароха стежити за майном і певною мірою убезпечить від незаконного продажу речей на чорному ринку. В Україні це також дозволило б поінформувати, які сакральні набутки має наша держава. Щоправда, коли до цього дійдуть руки посадовців, які повинні охороняти культурну спадщину, наразі не відомо.
Олена Крушинська, керівник проекту "Дерев'яні храми України", громадський захисник пам'яток сакральної дерев'яної архітектури
На жаль, не маю точних даних, і, думаю, що ніхто їх не має, щодо розподілу причин, з яких згоріли дерев'яні храми. Адже деякі пожежі виникли через влучання блискавки, тобто відсутність блискавкозахисту, інші - через недбалість, коли після відправи залишалися свічки або ж неправильно застосовувалися обігрівальні прилади, треті - через підпал. Багато кажуть про навмисні підпали старовинних дерев'яних храмів з метою звільнення місця для побудови нових церков; втім, мені невідомо, на жаль, про жоден випадок, коли факт підпалу було б доведено через суд, а винних покарано.
Автоматичні системи пожежогасіння допомогли би в більшості випадків. Крім того, обов'язково потрібно обробляти деревину спеціальними антипожежними розчинами. Це дійсно надзвичайно ефективний спосіб. Якими саме засобами і яким чином обробляти - порадять фахівці-реставратори, зокрема, громади можуть звернутися за консультацією по телефону або по електронній пошті до Державного науково-технологічного центру консервації та реставрації пам'яток "Конрест".
Говорячи про пожежі, не слід забувати, що більшість пам'яток гине не через них, а внаслідок варварських "поновлень", "вдоксоналень" із використанням сучасних матеріалів, як-то пластикова "вагонка", якою обшивають храми. Крім того, що бляха і пластик спотворюють зовнішній вигляд пам'ятки архітектури, під ними деревина не вентилюється і надзвичайно швидко зогниває, що, власне, знищує "покращену" дерев'яну церкву як таку.
Наскільки часто аналогічні проблеми спіткають церкви у інших країнах?
Я спеціально консультувалися з колегами в Європі, вони не володіють детальною статистикою. Час від часу, зрідка, церкви теж горять, але це одиничні випадки, більшість храмів охороняють, і вони мають всі засоби безпеки. Наприклад, в Чехії за останнє десятиріччя згорів один дерев'яний храм у 2002 році (на Великдень, через недбалість під час богослужінь) і одна дерев'яна дзвіничка у 2007 році (можливо, підпал). Замість них обох вже відбудовані точні копії. Загалом кажучи, в інших країнах пожежа у дерев'яному храмі - виняток, а у нас - звичайна подія.
Мар'яна ВЕРБОВСЬКА
