«Царює ще ад на родом людським, але не вічно», – нагадує нам канон Великої П’ятниці. І от на тлі біснування і щоденного вбивства Правди, коли густий морок оточив з усіх боків і підступає розпач, ми зустрічаємо черговий Великдень, коли раптом сталося неможливе – воскрес Той, чиє бездиханне мертве тіл
Затягнувся Страсний тиждень: навкруги кров, страждання, смерть, біль і сльози. Над Правдою-Христом знущаються, щодня Його вбивають з ентузіазмом… «Оскільки ви це зробили одному із цих менших — ви це зробили Мені» (Мт. 25:40), — нагадує Спаситель. Ще чути рев збожеволілого «благочестивого» натовпу: «Розіпни! Гойда!».
І ми бачимо не менш «благочестивих» кровожерливих чудовиськ – «молитвеників» та «пісників» – в костюмі чи куколі, що стоять зі свічками та говорять про благочестя між віддаванням кровожерливих наказів, їхнім благословенням чи виконуванням. Це яскрава ілюстрація християнства навпаки, тобто антихристиянства, де можна благословляти та втілювати всі анти-заповіді: вбивати, красти, свідчити неправду, жадати дому та поля ближнього свого, з ентузіазмом створювати кумирів з сьогоденних вождів. Головне – тримати свічку та голосно проголошувати себе «хранителем благочестя», щоби виявитися «благочестивим вірянином». Марно звучить нагадування: «не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ім’я даремно» (Вих. 20:3). «І з радісними вигуками: “Благодарим, Господин! Да здравствует Великий Император!” – майже всі князі церкви, більша частина ченців та мирян вклонилися імператору та зайняли свої місця біля нього», – згадується «Повість про антихриста» Соловйова.
Про ціну сього «благочестя» писав арх. Іван (Шаховський): «“Від Каяфи повели Ісуса в преторію. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску...”. Образ людства, яке морально стоїть “на голові”. Ті, хто зраджує і вбиває Премудрість, побоюються “осквернитися” входом у преторію. Яскрава ілюстрація до слів Христових про “сліпих вождів сліпих”... Лжерелігія весь час боїться (це її спеціальність - така боятися!) “поглинути комара”. І весь час ковтає стада верблюдів... Відвернена лжецерковність, позбавлена любові, дихає ненавистю до Сина Божого».
«Царює ще ад на родом людським, але не вічно», – нагадує нам канон Великої П’ятниці. І от на тлі біснування і щоденного вбивства Правди, коли густий морок оточив з усіх боків і підступає розпач, ми зустрічаємо черговий Великдень, коли раптом сталося неможливе – воскрес Той, чиє бездиханне мертве тіло, було омите й покладено до гробу при свідках, і пролежало там кілька днів. Але світло засяяло від гробу і розчинило темряву – Христос Воскрес! Пекло, що раділо своєму тріумфу, «засмутилося, бо стало осміяним, засмутилося, бо стало зв’язаним. Прийняло Тіло, і на Бога натрапило. Прийняло землю, але зустріло небо. Прийняло те, що бачило, і було поневолене тим, чого не бачило. Воскрес Христос і життя торжествує», – читаємо ми в пасхальну ніч в Огласительному Слові.
Так світло Христове, що сяє через людей (Мт. 5:16), робить неможливе, перемагаючи темряву. Ми спостерігаємо солідарність та жертовну допомогу іншим – людям та тваринам, всупереч розрахункам та очікуванням, коли страшно і коли немає сил. Коли зовні маленькі й фізично слабкі раптом виявляються Давидами, що перемагають величезного непереможного Голіафа, й виривають багатьох із пазурів смерті – тут і зараз – осміюючи Пекло та його служителів, та стаючи співучасниками Христовій перемоги. «Світло у темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ів. 1:5).
Яскраво ця несподіваність зображується в іконографії. Ось, наприклад, фреска Фра Анджеліко (бл. 1430). Володар пекла (що одночасно ж є його в’язнем) не встигає відбігти, а падає під виламаною пекельною брамою. Його посіпаки стоять в темному кутку, намагаючись втекти від світла, та з жахом розуміючи, що все пішло не за планом.
«Нині суд цьому світу, нині князь цього світу буде вигнаний геть», – нагадує Спаситель (Ів. 12:31). Нехай же скоріше скасується царство антихриста тут, на землі. Подяка і уклін нашим захисникам і всім співучасникам перемоги Христової, які роблять неможливе, скасовуючи морок та осміюючи Пекло тут і зараз!
Христос Воскрес!