Вхід Господній в Єрусалим
В останню неділю перед Великоднем, яка в рукописах значиться як неділя цвітна, християни святкують Вхід Господній в Єрусалим. За євангельським переданням, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям. В Україні таким деревом стала верба, тому в народі це свято називають Вербною неділею, святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.
В українських ірмологіонах міститься канон неділі Вербної або неділі Ваій. Ваій — так називали пальмові гілки, якими вітали Христа:
Канон займає центральне місце у празничному богослужінні, своєю розгорнутою драматургічною побудовою і водночас чіткою внутрішньою зконцентрованістю навколо дев’яти пісень цей жанр підсумовує найважливіші нюанси у розкритті значимості празничної події. Кожна з 9-ти пісень канону тематично пов’язана із старозавітніми піснями, що існувати відокремлено у Святому Письмі, але переданням теми празника об’єднувалися в каноні у єдине ціле на змістовому рівні. Завдяки проходженню крізь образне розмаїття пісень, мелодична подібність ірмосів та супроводжуючих їх тропарів сприяла перетворенню розгалуженої сюжетної канви празника у монументальний, насичений і сконцентрований твір. Така характеристика, з одного боку, повністю відповідала підкресленню єрархічного трактування жанру як цетрального на Утрені, а з іншого ще раз підкреслювала один із основних принципів середньовічного світогляду, де основним критерієм розвитку була варіантність і ”незиблемість” як відтворення екзистенції твору у Вічності. Звідси і символіка чисел у структурі канону — 9 пісень як потроєння сакральної цифри три, символу Святої Трійці. Для середньовічної свідомості елементарні числові перетворення, розміщення за тими чи іншими симетричними закономірностями містили в собі невимовну поезію, значення цьому надавалося величезне. Навіть коли писалися скорочені канони двопіснці, трипіснці чи четверопіснці, вони будувалися так, що остання пісня обов’язково називалася дев’ятою і мала ірмос, відповідний 9-ій пісні. Тому канон — це гимнодична тріада тріад, відображаюча троїчність божества зо тою ж схемою, за якою вибудована семантика словосполучення ”вовіки віків”, ”Цар царів” і яка була відображенням повноти, досконалості.
Отже, опираючись на старозавітню тематику, пісні канону передають найголовніші нюанси знакових подій неділі Ваій. Цей день був останньою неділею, що передувала празникові Воскресіння Христового. Тож невипадково у празничних текстах згадується чудо воскресіння Лазаря, здійснене Христом:
Це чудо здивувало не тільки людей, вся довколишня природа восхваляє Христа:
Могутність Христова підкреслюється зазначенням Його постійної присутності із вибраним народом, Його заступництво здійснюється у найдавніші часи:
Велич Господня прочитується у змалюванні небесної слави Христа, що підкреслено образним зображенням небесних сил — такий виразний поетичний стиль також зустрічається у піснеспівах інших празників:
Поруч із загальним ликуванням народу, тільки первосвященики разом із старійшинами налякавшись популярності і могутності Христа вирішили вбити не лише Спасителя, а також і Лазаря, намагаючись знищити відвертий доказ духовної сили і Божественної влади Ісуса. Вищі єрархи єрусалимського храму не відчули, що стоять на порозі нового часу, часу оновлення, символом якого стало символічне хрещення через кроплення – знаком очищення і просвітлення:
Тож невипадково смиренне зображення в’їзду Христа до Єрусалиму на осляті виступало символом його упокорення визначеній місії, протиставленням пихатості фарисеїв:
Підступність фарисеїв виразно змальовується у текстах піснеспівів, звинувачення у занедбанні Господнього храму звучить як застереження відступникам:
Знаменна подія в’їзду Христа в Єрусалим мала двояке значення – з одного боку його вітали і прославляли як царя:
З іншого боку, Христові готували смертний вирок, тож невипадково у текстах канону крізь домінування прославних образів Входу до Єрусалиму, відображено передчуття наближення страсних подій. Проте темі смерті протиставляється віра у воскресіння:
У каноні використано ще один засіб, який пов’язує наше сприйняття подій як підготовки до празника воскресіння. Це проявляється у використанні в ірмосі 9 пісні виразне переспівувавння утренього піснеспіву Бог Господь і явися нам, благословен грядий во ім’я Господнє. Цей піснеспів виразно вказує на пов’язаність тексту із утреннім богослуженням, центральною ідеєю якого є воскресіння. Таке завершення викликає радісне передчуття прийдешнього Світлого празника і допомагає пройти разом із Христом останній тиждень — тиждень великих страстей, щоб накінець привітати його як істинного Царя:
