У Львові 1-5 жовтня тривав VI Екуменічний соціальний тиждень, присвячений прийняттю відмінностей та вихованню поваги у різних аспектах людського життя. ЕСТ став традиційною подією осені і цього року знову згуртував українських і міжнародних фахівців, представників Церкви, громадського сектору, ЗМІ, політиків, освітян, бізнесменів та владу навколо актуальних питань і викликів сьогодення.
У Львові 1-5 жовтня тривав VI Екуменічний соціальний тиждень, присвячений прийняттю відмінностей та вихованню поваги у різних аспектах людського життя. ЕСТ став традиційною подією осені і цього року знову згуртував українських і міжнародних фахівців, представників Церкви, громадського сектору, ЗМІ, політиків, освітян, бізнесменів та владу навколо актуальних питань і викликів сьогодення.
А почалося все зі спільної екуменічної молитви за єдність християн у храмі св. арх. Михаїла, яку очолив владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви. Разом з владикою Венедиктом у молитві також взяли участь: архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон, Апостольський нунцій в Україні, о. Рафаїл Стронціцький, монах студійського уставу, о. Василь Саган, Золочівський декан Української Автокефальної Православної Церкви, о. Роман Фігас, працівник Інституту екуменічних студій (УГКЦ), о. Тарас Когут (УГКЦ). Цього року під час екуменічної молитви розважали над Євангелієм від Луки про зцілення десятьох прокажених, щоб показати, що Христос є Той, Хто руйнує бар’єри між нами. «Сьогодні ми дуже часто зраджуємо Бога, але Господь приймає усіх нас такими, якими ми є. Ми теж повинні дозволити іншій особі існувати та ходити під сонцем, адже Бог дозволяє. Приймаючи когось – ми приймаємо Бога», — такою була основна думка владики Венедикта у проповіді після Євангеліє.
Такою була тема офіційного відкриття VI Екуменічного соціального тижня, яке відбулося 2 жовтня у сесійній залі Львівської обласної ради. Це один з найбільших заходів VI ЕСТ у Львові, який акумулював у собі цікаві думки авторитетних особистостей щодо прийняття відмінностей у кожному з нас та виховання поваги.
Таку думку намагався донести Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон. «Підставове католицьке вчення акцентує на тому, що є спільним для нас Божею Волею від самої вічності. Базовий катехизм мотивує мій вибір чи обов’язок бачити іншого як дар не на основі нашої «іншості», а тому, що ми маємо більше подібного, ніж відмінного, — зазначив архиєпископ Ґалліксон. – Іншість є швидше бар’єром, ніж даром, вона має бути подоланою, в тому сенсі, що між нами мають бути побудовані мости. Я мушу вивчити іншу мову, мушу почати цінувати чужі звичаї та культуру. Перешкоди потрібно усунути; між нами має відбуватися обмін. Я можу бути іншим, але я не можу вдавати з себе чужого, я повинен знайти місце, на якому стану разом з іншим. Дар іншості, здається, прибуває, коли відповідають на виклик його подолання та знаходження спільної мови… Від своєї відмінності, я звертаюся до інших у безмежній радості, знаючи, що у мене є «безцінна перлина», якою, з чистої поваги до інших, що не поділяють цього дару зі мною, я хотів би поділитися. Їхня «інакшість» є даром і викликом мені в такій мірі, що я ангажую їх, безсумнівно поважаючи їх, але ангажую їх тим не менше і «заради Імені, яке вище всякого іншого імені», — завершив Апапський нунцій.
Своїми рефлексіями поділився президент Інституту екуменічних студій Українського католицького університету о. Іван Дацько. Він висловив думку про те, що відмінність треба було б тлумачити як різнорідність. «Другий Ватиканський собор говорив про «Unitas universitatea» — «Єдність у різнорідності». Ці гасла ми часто чули впродовж останніх 50-ти років. Ми відбуваємо Екуменічний соціальний тиждень у ювілейному часі 50-ліття Другого Ватиканського собору, який дуже чітко заговорив про єдність у різнородності… Нині, хоча ми ще і не є однією Церквою, як повинні бути, але дивимося одне на одного як на приятелів, з якими хочемо відновити церковну спільноту єдності. Ватиканський собор дав нам поштовх, щоб ми почали тужити за єдністю, щоб не були байдужими до того, що живемо у грісі роз’єднання. Церква заговорила і про вселенськість, і про помісність. Християни почали шукати того, що нас більше єднає, ніж того, що роз’єднує. Ми почали розуміти, що і в інших Церквах є великі євангельські цінності. І українська Церква має бути вселенною у своїй помісності. Я вірю, що VI ЕСТ скріпить і українську Церкву, і український нарід», — запевнив слухачів о. Іван Дацько.
Другий день Екуменічного соціального тижня розпочався з відкриття фотовиставки «Народ Книги», яка присвячена основним подіям у житті єврейського народу. Виставка налічувала 61 фото Бориса Бухмана, Романа Віленського, Віталія Оплачка, Євгенії Ільїної і Шломо Нізіна. Роботи зображують два цикли у житті єврейської спільноти: цикл людського життя і календарний літургійний цикл. І один, і другий зосереджені навколо найціннішого скарбу, який єврейський народ зберігає впродовж століть – Біблії.
Таку тему обговорювали за круглим столом духовні особи та науковці різних християнських конфесій.
Генеральний секретар «L’Oeuvre d’Orient» (Франція) Губерт де Габорі пояснив основні напрямки роботи цієї організації для налагодження спільного екуменічного діалогу зі Східними Церквами. «Пошук єдності серед християнських конфесій є об'єктом екуменізму, але чи екуменічний діалог є єдиним засобом досягнення єдності? Чи екуменічний діалог може відмовитися від причастя, що є іншим іменем християнської єдності? Чи причастя повинно розглядатися як кінцева мета діалогу, та чи не є воно засобом досягнення мети, не чекаючи згоди стосовно ідей та принципів? Але чи може тоді звершуватися причастя, не піддаючи небезпеці цінності, котрі складають основу ідентичності учасників діалогу?» — з такими питаннями звернувся до аудиторії Губерт де Габорі.
Про перспективи українсько-австрійського діалогу роздумували під час презентації книги «Українсько-австрійські зустрічі», виданої за підтримки Відділу з питань науки та освіти Посольства Австрії в Україні.
Презентував книгу посол Австрії в Україні Вольф Дітріх Хайм, який наголосив, що видання цієї книги було спробою підкреслити історичну тяглість українсько-австрійської співпраці, продемонструвати її здобутки та визначити перспективи розвитку діалогу, особливо культурного, між двома державами.
Книгу під такою назвою презентував професор Антуан Аржаковський. Автор закликав до відвертості у боротьбі з проблемами роз’єднання. «Зараз важливо ангажуватися й говорити про себе, адже це стосується нас». В підтвердження вказав на те, що використав у книзі особистий досвід. Адже сам Антуан Аржаковський — православний, а його дружина – католичка. Отже, він, як ніхто інший, глибоко розуміє, як будується єдність в різноманітті.
Третій день ЕСТ був спрямований на обговорення соціальних аспектів життя. Зокрема, відбулося засідання круглого столу «Відмінності та повага: самореалізація уразливих груп населення», де доповідачі ділилися досвідом роботи з молоддю з особливими потребами та дітьми, які опинилися в складних життєвих ситуаціях. У панельній дискусії «Соціальні наслідки жіночої трудової міграції» обговорювали долю євромігрантів та євросиріт, розвінчували міфи про життя дітей трудових мігрантів і окреслювали реальну картину їхнього становища. На засіданні круглого столу «Ініціатива зсередини громади як чинник врахування відмінностей і реалізації поваги на шляху становлення громадянського суспільства» йшлося про діяльність соціальних працівників, про відповідальність перед людьми, з якими вони працюють, про розроблення соціальних проектів у Львові, про формування мережі соціальних послуг…
Крім того, для працівників соціальної сфери був проведений майстер-клас «Балінтовська група», тренером на якому була Світлана Бєляєва, супервізор соціальних проектів та програм, головний психолог, співзасновниця ГО «Західноукраїнський центр “Жіночі перспективи”». Усі охочі могли взяти участь у візитах в соціальні організації, зокрема у майстерню спільноти «Лярш-Ковчег» для осіб з розумовою неповносправністю «Бджілки» та Центр інтегральної опіки для жінок у кризових ситуаціях.
Варто відзначити, що чимало на VI ЕСТ йшлося про благодійність. Зокрема, 3 жовтня відбулося засідання круглого столу «Промоція благодійності через проведення публічних акцій». Захід організувала Асоціація благодійників України, яка, власне, сприяє популяризації благодійності. Про загрози та перспективи благодійності у Львові представники благодійних організацій мали нагоду порозмовляти за круглим столом, який організувала ГО «САМІ» спільно з БФ «Крила надії». Учасники зустрічі дискутували щодо загроз, які сьогодні існують у сфері благодійності у Львові та Україні. Зокрема, назріла проблема, яка полягає у появі фондів та організацій, що спекулюють на благодійності та використовують довіру громади на користь власного збагачення. Ситуація, що склалася, негативно позначається на діяльності кожної благодійної організації та на розвитку благодійності вцілому. Тому благодійники малу потребу зустрітися і пороздумувати над шляхами її вирішення.
… розмовляли за круглим столом представники різних релігійних громад та освітніх закладів.
«Бути на службі охорони життя» — про таке гасло і діяльність Школи біоетики УКУ розповів ректор Духовної семінарії Святого Духа о. Ігор Бойко. Якщо в сучасному світі, за словами Папи Івана Павла ІІ, існує «культура смерті», то виховання студентів Школи біоетики полягає у поширенні «культури життя». Про те, якою є українська школа – світською чи атеїстичною – роздумував представник Української Православної Церкви, член Комісії з питань християнської етики та виховання о. Миколай Баранов. Отець говорив про спотворення етичної свідомості. Бо світськість освіти зовсім не перешкоджає вивченню християнської етики. «Світський» не означає «атеїстичний».
Ректор УКУ о. Богдан Прах розповів про процес становлення вихованців цього університету, про їхні досягнення, реалізацію у житті. Цікавим виявився той факт, що з 740 висланих на навчання за кордон студентів – 93 % з них повернулися назад в Україну.
Про створення умов для виховання юнацтва через систему дитячих клубів міста розповів начальник управління молоді, сім’ї та спорту Львівської міської ради Володимир Шнайдер. «Зараз маємо проблему віртуалізації життя молоді. Наше завдання – придумати якусь конкуренцію соціальним мережам», — сформулював мету Володимир Шнайдер.
«Вишкіл і виховання молодих християнських провідників у Європі: співпраця Церкви з суботніми школами» — таку тему розкрила директор Катехитично-педагогічного інституту УКУ с. д-р Луїза Цюпа. Директор Всеукраїнського благодійного фонду «Віра. Надія. Любов» протодиякон Іоан Діденко дуже інтерактивно розповів про інтерактивні методи виховання дітей у підлітковому віці. «Проблема сьогоднішніх дітей – це проблема батьків. У таборі ми мали 90 % віруючих людей, і з чим ми зіткнулись – що діти сказали своїм татам, що вони самотні. Тому вони й сидять у соцмережах. Проблема у батьках, які живуть своїм життям», — запевнив протодиякон Іоан.
Головний в’язничний капелан Римо-Католицької Церкви в Україні о. Григорій Драус роздумував про молитву і біблійну розмову в родині як спосіб християнського виховання, бо, працюючи з в’язнями, отець помітив, що ніколи не зустрічав серед ув’язнених людей, які виховувалися вдома у молитві і читанні Святого Письма. Про моральні загрози, що супроводжують молоду людину в реалізації власного покликання, та шляхи їх подолання розповіла канд. філолог. наук, доцент Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Галина Сохань.
День молоді, крім обговорення процесу виховання, відзначився й теоретичною і практичною частинами тренінгової сесії «Міжнародна молодіжна співпраця у сфері неформальної освіти». А закінчився робочий день зустріччю в дусі Тезе. Після молитви молодіжна спільнота поспілкувалася через Skype-зв’язок з братом Бенуа, монахом з Тезе (Франція), який відповідає за зв’язки з Україною.
У суботу, 5 жовтня, на площі Ринок відбулась виставка-ярмарок соціальних організацій міста. Привертали увагу львів’ян та гостей яскраві скрині, розфарбовані у народному стилі – творіння жителів ЛМГО «Оселя», яка опікується безхатченками. Також тут можна було придбати журнал «Просто неба» — видання, спрямоване на допомогу безпритульним людям, дитячу та духовну літературу. Натхненні фотографії людей з особливими потребами представила благодійна організація «Центр Даун — синдром «Промінчик». Об’ємні листівки, багатошарове намисто з бісеру, кольорові та різноформенні свічки, ікони на дерев’яних основах, — таку продукцію пропонували придбати майстри спільноти «Лярш-Ковчег». Представники центру духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус» розповсюджували серед відвідувачів ярмарки газети і буклети з метою ознайомлення із діяльністю та особливістю роботи спільноти.
Ось таким насиченим виявився VI Екуменічний соціальний тиждень у Львові.