Водохреща – останнє свято різдвяного циклу. Саме у цей день згадують про те, як Ісус хрестився у річці Йордані. У це свято у багатьох протестантських церквах відбувається хрещення.
Водохреща – останнє свято різдвяного циклу. Саме у цей день згадують про те, як Ісус хрестився у річці Йордані. У це свято у багатьох протестантських церквах відбувається хрещення. Християни віри євангельської п’ятидесятники м Львова зібралися разом, аби теж провести водне хрещення. Святкове Богослужіння відбулося у львівській церкві «Голгофа» (вул. Скрипника, 2а). У найбільшій протестантській церкві міста зібралося близько півтори тисячі людей з місцевої та інших церков Львова. Сьогодні тут 30 людей прийматимуть водне хрещення.
Молоді дівчата та хлопці, старші жінки та чоловіки сидять поруч із хором на підвищенні. Вони одягнуті у біле. Хвилюються. За декілька хвилин вони перед усіма присутніми даватимуть обіцянку Богові жити згідно з Його волею. Вони охрещаються у дорослому віці. За прикладом Ісуса Христа. Згідно з Біблією, хрещення – обіцянка Богові доброї совісті, а таку обіцянку, вважають п’ятидесятники, може дати лише доросла людина. Першим кроком має бути покаяння. За немовлят та дітей у церкві просто моляться та благословляють їх.
«Коли настав час, Ісус прийшов до Івана, щоб хреститися у річці Йордан. Для того, щоб виконати Божу волю у нашому житті, треба прийняти рішення. Ісус вирішує залишити Галілею, місце, де він жив, оточення, у якому Він був. Галілея – це той час у минулому в нашому житті. Кожен із нас знає, які ми були раніше, до чого прагнули, чим жили, до чого направлялися. Ісус не мав гріховного життя, Він був святий. Проте Він хотів виконати волю Божу у Своєму житті. Сьогодні 30 людей вирішили залишити минуле та виконати Божу волю у власному житті», – говорить на проповіді Володимир Якимів, старший пресвітер церков ХВЄ у Львівській області.
Зазвичай святе водне хрещення у цій спільноті відбувається влітку на річці, або озері. Зимою ж - у басейні. Сьогодні хрещення звершають Ярослав Емха, старший пресвітер церкви «Віфанія» (Жовківська, 8) та Сергій Придрик, заступник пастора церкви по вул. Павпарівка, 1. Обоє зодягнуті у блакитне.
Після молитви за благословення дійства, починається хрещення. Юнаки та дівчата, чоловіки та жінки одне за одним заходять у воду. Поруч стоїть служитель.
- Чи ти віруєш, що Ісус Христос є Божий Син?
- Вірую!
- Чи ти віруєш, що Він помер за гріхи твої і воскрес для твого оправдання?
- Вірую!
- Чи ти обіцяєш Йому служити на всі дня свого життя?
- Обіцяю!
- По вірі твоїй і обітниці твоїй, хрещу тебе в Ім’я Отця, і Сина, і Духа Святого.
Для кожного з тих, хто охрещається, це особливий момент. Хтось хвилюючись, відповідає тихо, хтось гучно. В одних на очах сльози, в інших усмішка. У всіх – схрещені руки на грудях. Служитель, підтримуючи за спину та руки, занурює кожного повністю у воду. З цього моменту у них розпочинається нове життя. З чистого аркуша. Якась жінка, вийшовши з води, розчулена стає на коліна та молиться. Хор тим часом співає: «Усі, що у Христа хрестилися, у Христа зодягнулися…».
Усі охрещені тепер є офіційними членами церкви, у якій вони проходили навчання. Перш ніж охрестити людину, служителі впродовж кілька місяців викладали для них основні християнські вчення та роздумували над різними важливими місцями зі Слова Божого.
Ставши офіційними членами церкви, 30 людей сьогодні вперше приймають причастя. Поруч зі столом, на якому є посудина з хлібом та чаша з вином, стоять Володимир Якимів та Володимир Лаба, пресвітер церкви «Голгофа». Вони звершатимуть причастя — спомин смерті Господньої, як часто називають це таїнство п’ятидесятники.
«Одного разу, будучи на Майдані, я бачив великі купи квітів, багато фотографій, чимало людей. Люди цінують тих, які поклали своє життя заради нашої свободи. Аби ми у наших домівках з нашими дітьми лягали в мирі та зустрічали мирно ранки.
Пам’ятаю, що дивився, чи часом нема якоїсь краплини крові, щоб часом не встати на неї. І зір мій впав на одного батька з хлопчиною 4-5 років. Батько ніс 5 гвоздик, хлопчина тримав його за руку. Вони зупинилися. І батько, давши сину квіти, сказав: «Поклади ці квіти біля фотографії цього чоловіка». Хлопчик слухняно пішов. І я зауважив, як люди цінують тих, хто здобули свободу для нашого краю, для нас. І я задумався, чи я, чи ми усі цінуємо те, як Ісус Христос здобув свободу для нашої душі? Чи оцінюємо кожну краплю крові? Там було наше відкуплення і наше спасіння», – пригадує Володимир Якимів.
«Також, узявши чашу і подякувавши, подав їм, кажучи: пийте з неї всі; це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це чиніть на спомин про Мене», - продовжує читати Володимир Якимів. Тримаючи у руках чаші, у молитві просять благословення і на вино. Хлопці та дівчата, чоловіки та жінки, надпиваючи по ковтку з чаші, тихо моляться. Дякують за кожну пролиту краплину за їхнє спасіння.
Завершується святкове Богослужіння особливою молитвою за охрещених. Аби вони були тверді у своєму рішенні та виконували Божу волю у своєму житті.
фото: Орест Заремба