Празник Світлого Христового Воскресіння є головною подією року для християн, це празник над празниками, символом здійснення обітниці Господньої – Христос Воскрес, а разом з ним і весь грішний люд отримав дар вічного життя.
В термінології православного місяцеслова перша неділя після Світлої називалася Фоминою, або „новою” неділею. Головна подія — Воскресіння Христове – і надалі „обновлялося” впродовж цілого року, оскільки кожного сьомого дня, коли здійснюється воскресне (недільне) богослужіння ми знову празнуємо подію воскресіння. Підкреслимо, що „оновлення” у давньоруському розумінні не тлумачили як новаторство, не як преодоленіє традиції, не розрив з нею, а рух, до того ж, рух не тільки вперед, але й водночас назад. Це постійне озирання на ідеал, який знаходиться у вічності і скеровує наші серця до уподоблення йому. Отже, Пасха, воскресні тижневі служби і сам рік — все це сукупно було відголоском однієї події, що одночасно існує у вічності, празника Світлого Воскресіння, що означало також вічне перебування Христа разом із віруючими в Нього:
Цікавий приклад відзначення пріоритету Пасхи знайдено в латинській мові, де у книзі ритуальних текстів розділ для днів пов’язаних з Пасхою отримав назву proprium de tempore, а всі тексти днів юліанського календаря знаходяться у розділі proprium de sanktis. Інакше кажучи, сакральний пріоритет пасхального рахунку співвідноситься із високим поняттям Часу, тобто Вічності. Звідси і підкреслення у гимнографічних текстах спільного святкування земних і небесних, спільної радості видимого і невидимого світів, що назавжди поєдналися у Христовому воскресінні. В цей день люди разом з ангелами і купно з безплотними Силами, прославляють Господа:
Отці Церкви, розважаючи над тлумаченням подій літургійного року та християнськими догматами, навчали, що основний зміст християнства полягає саме у Христовому Воскресінні, без якого нема ніякого змісту в християнстві. Тож цей Світлий празник є головною ідеєю, що проходить крізь численні події Святого Письма, це прообраз і нашого „воскресіння во Христі”, але важливо, що шлях цей лежить через добровільну жерву Спасителя:
Слово „Пасха” потрапило до нас з грецької мови і означає „перехід”, „визволення”. Стародавні іудеї, святкуючи старозавітню Пасху згадували події звільнення своїх предків від єгипетського рабства. У піснеспівах ця пам’ять пов’язана з образом псалмопівця Давида
І як колись кров принесених в жертву агнців була знаком обітованим юдеям, знаком уникнення єгипетської кари, так і кров Христа стало символом нової Пасхи, жертви Агнця Божого, прийнявшого на себе гріх світу, відкупивши його своєю кров’ю. Тож християни, святкуючи Пасху новозавітну, торжествують — здійснилось визволення людства від рабства гріха, настав день оновлення прадавнього Адама.
В подяку за повноту благодіянь, отриманих нами через Воскресіння Христове, Пасха визначається як Празник празників, тому й богослужіння цього дня вирізняє незвичайна велич і урочистість, позачасова вселенськість:
Тексти піснеспівів, возвеличуючи Світле Воскресіння, розкривають деталі, що передували його здійсненню. Особливо детально передані події Великої Суботи — зустріч з ангелом біля гробу Господнього, і перша мить усвідомлення великої тайни – воскресіння:
Зі страхом і радістю поспішили жінки-мироносиці звістити Апостолам побачене, і зустрів їх Ісус, і сказав: „Радуйтесь, не бійтесь!” (Мк 28:9).
„Радуйся!... Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла” (Лк 1:28) — такими словами зустрів архангел Гавриїл Пресвяту Діву Марію, приносячи їй Благу Вість і ці слова знову повторюються в день Воскресіння Її безсмертного Сина:
В цей день Церква також закликає вірних зустріти Христа, прийняти його у своєму серці, просвітитися Його світлом і ясно почути від Нього: „Радуйтесь!”:
Воскресні піснеспіви містять не лише підтвердження здійснення старозавітніх пророцтв та обітниць, але пікреслюють прийдешню славу Христа, що звершилася з моменту Його воскресіння та вповні засяє у Новому Єрусалимі. „І місто не має потреби ні в сонці ні в місяці, щоб у ньому світили, — слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець” (Ів. 21:23). Ці слова євангелиста переспівані у Воскресному каноні:
Світло Христової слави осяяло праведникам шлях до неба, поєднало небо і землю у новій, вселенській Літургії, причащаючи вірних небесної слави і вічного життя.