Цей день є спомином про знаходження рівноапостольною царицею Єленою справжнього хреста, на якому був розп‘ятий Ісус Христос, тож поклоняємося в цей день не предмету, але спомину про страсні події і жертву Спасителя.
У празничних піснеспівах знову переживаємо події страсної п‘ятниці, дня, коли найбільші муки разом із Сином переживала Його Свята Мати:
Тож, символічно, що саме жінка - цариця Олена, мати імператора Костянтина Великого - у 325 р. відправилася в Єрусалим з метою відшукати хрест, на якому був розп‘ятий Господь і місце Його поховання. Возвеличуючи Христа, цариця Олена заснувала понад 80 храмів –у Вифлеємі – місці Його народження, на горі Елеонській, звідки вознісся на небо, в Гефсиманії, де Спаситель молився у передчутті страждань і де була похована Божа Матір. Цариця Олена у 324 році почала подорож у Палестину, відвідала Єрусалим і там знайшла Господній Животворящий Хрест. Єрусалимський патріарх Макарій, зійшовши на підвищення показував народу знайдений хрест, високо воздвигачи його над собою. Такий чин неодноразово згадується у гимнографічних текстах, як парафраза до старозавітніх подій, що символічно передбачили майбутнє:
Після знаходження Хреста Господнього (326) у різних місцях стали будувати на честь нього храми. Зі святом Воздвиження Хреста в 335 році було поєднано відновлення храму Воскресіння, побудованого Костянтином Великим у 335 році на місці знаходження Хреста і Єрусалимська Церква святкувала ці празники з великою урочистістю.
Особливо широке поширення й урочистість празник Воздвиження отримав після другого знаходження Хреста Господнього в результаті укладання миру у 628 році між Візантією і Персією. І знову, при звеличенні Хреста, повернутого з Персії, Його було піднято високо вгору і почергово звернено до всіх сторін світу. Цей чин було зафіксовано у празничній гимнографії:
Після події укладання миру поміж Візантією і Персією та поверненням Хреста, празник став називатися Всесвітнім Воздвиженням Чесного і Животворящого Хреста, тобто загальним для всіх церков Всесвітньої церкви, а з часу 3 травня – дня урочистого внесення святого древа Імператором Іраклієм у Єрусалим – став святкуватися і в Західній церкві. З Господнім Хрестом пов‘язано багато чудесних подій, одну зних описав церковний історик Євсевій. Він розповів про боротьбу імператора Костянтина зі своїм співправителем Максенцієм перед вирішальною битвою на Фламінієвій дорозі (311 рік). Саме з‘явлення Костянтинові та його війську променистого хреста із написом: "Цим перемагай!" стало знаком майбутньої перемоги. Після цієї чудесної події імператор Костянтин прийняв християн під своє заступництво й оголосив віру Христову державною релігією Римської імперії. Це ще раз підтвердило значимість Хреста для утвердження християнської віри, що поєднала воєдино всі народи, спасаючи для вічного життя.
Вселенськість події підкреслюється гимнографами у зверненнях до старозавітніх подій, в яких зустрічаємо глибокі символи. Наприклад, Хрест Господній порівнюється із прадавнім деревом життя в Едемі:
Хрест Господній трактується як символ спасіння, як символ викуплення прадавнього Адама від первородного гріха, а разом з ним і все людство, від смерті:
Тож невипадково празник Воздвиження вже від початку свого утвердження сприймався як особливо близький празнику Воскресіння.
У Церкві Східного Обряду в під час празничної всенощної служби святий Хрест урочисто виноситься із вівтаря і воздвигається перед народом на всі чотири сторони. Так, з хрестом символічно пов‘язується ідея його вселенськості, вселенськості празника, що навіки утвердив перемогу над смертю і став знаменням спасіння людства.
* Ікона ХVII ст. Богородчанський р-н., Івано-Франківська обл.
Дерево, темпера, золочення
Колекція "Студіону"