Як Кременчуцьке водосховище гору руських бояр "під'їдає"
Depo.Мандрівник продовжує подорожувати Полтавщиною. На цей раз ми навідаємося до Кременчуцького водосховища та гори Пивиха
Відстань неблизька – 135 кілометрів від Полтави. Їхати доведеться досить-таки вбогою трасою на Кременчук. Втім, зараз дорогу нарешті почали ремонтувати, тож будемо вірити, що незабаром ситуація зміниться на краще.
Заповідна гора простягається від Глобинського до Кременчуцького районів Полтавської області. Найкраще до неї під'їжджати з боку села Максимівка (Кременчуцький р-н) або смт Градизьк (Глобинський район).
Вражаючою висоту Пивихи не назвеш – її висота лише 168 метрів, тобто насправді Пивиха є пагорбом, що, втім, не заважає їй бути однією з найвищих точок Лівобережної України. Утворилася Пивиха внаслідок дії льодовика дніпровського зледеніння близько 250-300 тисяч років тому. В покладах порід досі можна знайти скам'янілі залишки доісторичних тварин і рослин: морських їжаків, коралів, молюсків. Іноді трапляються частини тіл мамонтів, носорогів, північних оленей.
Вважається, що колоритну і трохи хмільну назву Пивиха отримала завдяки давньому поселенню Пива, що тут колись було. Поселення ж "підхопило" наймення у руських бояр Пивів, які тоді володарювали тутешніми землями. У 1489 році польський король Казимир ІV подарував ці землі Київському Пустинно-Миколаївському монастирю, ченці якого у XVІ столітті розбудували Пивгородський Миколаївський монастир, навколо якого виросло ще одне поселення – Городище або ж той самий нинішній Градизьк.
Пивгородський монастир, як і належало в ті часи, був справжньою фортецею у формі чотирикутника. Кути фортеці – височезні кургани, що слугували сторожовими баштами. У XVII столітті монастир став релігійно-політичним осередком визвольної боротьби українського народу: тут знайшли прихисток повстанці під проводом Павлюка та козаки Богдана Хмельницького.
Не дивно, що замок-монастир був згодом зруйнований, проте на схилах Пивихи ще довго можна було відшукати мовчазних свідки колишньої славної історії. До ХІХ століття дожила Миколаївська церква, оточена ярами, на краю південної частини фортечного насипу можна було знайти залишки кам'яного фундаменту, на якому колись височіла козацька дозорна вежа. А навколо самої гори височіли древні могили-кургани: Бабичиха, Лядовицька, Гайдамачка, Близнюки…
В 1960-му Пивисі присвоїли статус історико-геологічного заповідника, але горі це не дуже допомогло. Адже разом з тим під нею взялися наповнювати величезне Кременчуцьке водосховище, яке нині забирає по сім квадратних метрів Пивихи на рік. За іронією долі, вода вимиває на поверхню і давно забуту історію – залишки древнього монастиря.
Кременчуцьке – найбільше за площею та друге за об'ємом водосховище в Україні. Площа його складає 2250 квадратних кілометрів, довжина – близько 185 км, найбільша ширина – під 30 км, найбільша ж глибина цього рукотворного резервуару – 28 метрів.
Утворене водосховище, в яке також впадають річки Рось, Сула та Тясмин, було в результаті перекриття Дніпра вище Кременчука. Заповнення розпочате восени 1959 року і закінчене влітку 1961-го. З одного боку, затоплення величезної території покращило умови судноплавства. З іншого, під воду пішов величезний шмат історії.
У долини Середнього Дніпра суттєво змінилася географія островів: були затоплені плавні з численними давніми островами у місці злиття Сули з Дніпром, зокрема і такі відомі, як Богун, Королевець, Корчуватий та інші – замість них з'явилася певна кількість нових, часто і досі безіменних островів. Крім того, зникли з мапи України (або були перенесені) 212 населених пунктів, в тому числі районний центр – місто Новогеоргіївськ, відоме ще з XVII століття під назвою Крилів. За низької води і досі можна побачити залишки його фундаментів.
На сьогодні водосховище встигло забрати близько 600 квадратних метрів у старої Пивихи. Гора продовжує руйнується, але нині її вже намагаються зберегти – принаймні, про це говориться. Тим більше, що вона лишається заказником місцевого значення, площа природоохоронної території якого становить 165,2 га.
Слід згадати не лише про мальовничу зовнішність Пивихи, але й про те, що лежить буквально під ногами. Гора відома розмаїттям порід: рідкісний блакитний мергель, глина, біла глина, пісок, гіпс.
Вважається, що глина тут – а вона на Пивисі буває різних кольорів і, відповідно, складу – має лікувальні властивості. Вона містить багато кремнію, тож теоретично може використовуватися для лікування понад 30 хвороб. Проте офіційно лікувальна ефективність глини з Пивихи не підтверджена.
На Пивиху можна приїжджати будь-якої пори року. Мешканці Максимівки розповідають, що влітку на гору люблять приїжджати велотуристи з наметами. Залишаються на кілька днів, палять багаття, купаються у водосховищі, досліджують узбережжя.
На автівці до мальовничої гори можна під'їхати з боку Градизька, але краще від Максимівки – з цього боку на краєвидах не відбилася діяльність людини. На автобусі з Полтави до Максимівкі треба їхати з пересадкою. Спочатку добратися до Кременчука – на це піде близько двох годин і від 70 грн. Ще понад тридцять хвилин забере дорога до Максимівки: дістатися до неї можна рейсовим автобусом, який їздіть три рази на добу. Вартість квитка – 18 грн.
Світлана БОРИСЕНКО
