Як у Львові православні бережуть красу свого храму. Розмова з о. Назарієм Лозинським

Гал-інфо поспілкувалося з деканом богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ, настоятелем Академічного храму св. Іоана Золотоустого протоієреєм Назарієм Лозинським про те, наскільки складно доглядати за історичною сакральною будівлею. Також поговорили про значення, як відновити храм не зашкодивши його історичній вагомості.

Храм святителя Іоанна Златоустого був збудований ще наприкінці ХІХ ст, як центральний храм монастиря францисканок - для ордену францисканок Римо-католицької Церкви у Львові. Тоді це був храм Найсвятішого Серця Ісусового і будувався він, як і весь монастирський комплекс, з великим розмахом. Усі матеріали для будівництва, які спеціально закуповували, були дуже дорогими.

Про розмах будівництва свідчить те, що храм збудований з червоної та жовтої цегли за проектом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича. Всередині був оздоблений алябастром. Також тут був алябастровий вівтар, який до сьогодні, на превеликий жаль, не зберігся, але збереглася алябастрова підлога.

Засновниця монастиря Марія Моравська їздила Європою і просила на цей храм кошти у жертводавців. На будівництво храму свої кошти щедро жертвували дуже знатні люди. Скажімо, родина князів Ліхтенштайну, аристократичні сім'ї Австрії, Польщі, інші заможні роди.

Отче, розкажіть нам про те, чи складно давати раду із історичною будівлею церкви. Чи важко її обслуговувати?

— Найбільшою проблемою будь-якої історичної будівлі є її вік. А у сакральних будівель ще й те, що часто їх використовували не за призначенням. Все інше – це вже наслідки. От, наприклад, наш храм, якому більше 130 років, довгий час входив у комплекс інфекційної лікарні. Відповідно, близько 50 років ним ніхто особливо не опікувався. Це привело до знищення покрівлі і, як наслідок – стін. Знову ж таки, з часом понищились вікна, двері, зовсім непристосованою стала система опалення, комунікацій і т.д.

Храм святого Іоана Золотоустого, колишній Костел Найсвятішого Серця Ісусового і монастир францисканок, чому для Вас важливо зберегти його історичну цінність і первозданність?

— Важливість будь-якої історичної пам'ятки полягає передовсім в її унікальності. Кожен витвір мистецтва, в тому числі, архітектурного – це щось неповторне, але, на жаль, не вічне. Не все можна зберегти. Є речі, які руйнує час, а є речі, які руйнує людська рука. І якщо ми можемо продовжити життя витвору людського генія, то маємо гріх, якщо цього не робимо. Ніхто не буде заперечувати, що комплекс Львівської православної богословської академії, у який входить храм св. Йоана Золотоустого – колишній монастир францисканок – це одна із перлин Львова, творіння визначного Юліана Захарієвича. То чи маємо ми моральне право нічого не робити, щоб зберегти цей витвір архітектури? Краса цього монументального комплексу особлива. Багато було зруйновано, дещо – безповоротно (як, наприклад, унікальні алябастрові вівтарі), але те, що можна повернути до життя, ми відновлюємо.

Чи під час проведення будь-яких робіт відбується контроль з боку міста? Чи багато дозволів і погоджень необхідно зібрати перш, ніж приступити до роботи?

— Будь-які роботи в храмі, навіть незначні, ми погоджуємо з управлінням охорони історичного середовища ЛМР. Дещо можна погодити в телефонному режимі. От, наприклад, ми виконали капітальну реставрацію вхідних дверей храму. Усний дозвіл на це від управління ми отримали після того, як я повідомив, хто буде виконувати реставраційні роботи. Але вже коли відновлювали вхідні сходи до храму, то письмово звертались до міської влади і отримували письмові погодження та дозволи. Управління завжди йде на зустріч нашим ідеям, адже за весь час ми завжди запрошували до виконання реставраційних робіт лише фахових професіоналів. Загалом, влада міста - мер, керівник адміністрації та інші відповідальні особи - радо йдуть на діалог і сприяють відновленню храму/

Чи долучається місто фінансово до реставраційних робіт? Чи Вам доводиться звертатися за допомогою до благодійників?

— Все залежить від обсягу робіт. Храм св. Йоана Золотоустого є частиною духовного навчального закладу, відповідно, великої парафіяльної громади він не має, тож тих пожертв, які складають віряни, вистарчає лише на те, щоб підтримувати храм у належному порядку та сплатити комунальні послуги. А для виконання якихось більш масштабних робіт мусимо залучати благодійників. Ці ж реставраційні роботи з відновлення вхідних дверей, реконструкція підлоги у вівтарі, проведення опалення, відновлення сходів до храму, встановлення перил, реставрація флорентійскої мозаїки над входом у храм, відновлення умивальниць у притворі, реставрація двох вітражів та багато іншого – все це було зроблено за кошти жертводавців. А от перекриття даху храму, капітальна реставрація в'їзної арки, капітальний ремонт однієї з підпорних стін огорожі – були виконані коштом Львівської міської ради. Адже для храму це були непідйомні цифри.

Знаємо, що під ще радянською штукатуркою є цінні розписи. Наскільки дорого їх відкрити і відновити?

— Це не зовсім так. У радянський час розписи не були замальовані, просто вони були суттєво пошкоджені. Коли Церква отримала в користування цей комплекс, то через відсутність коштів (а це були важкі 90-ті роки) ті розписи, які вціліли, просто забілили звичайною крейдовою побілкою. Так би мовити законсервували їх. Тож цей унікальний геометричний та орнаментальний розпис Юліана Крупського можна спробувати відновити. Питання вартості такої реставрації дуже відносне. Поясню: для академічного храму і навіть для тих благодійників, які прихильні до нашого храму, це фантастичні суми. Адже вартість одного квадратного метра робіт такого рівня і складності складає близько 400 долларів. Скажу чесно, що ще навіть не пробував порахувати площу. Можу назвати дуже приблизну цифру. Близько 900 квадратних метрів. Тож загальну суму може вирахувати кожен. Для нас ця сума надзвичайно велика, а для когось, можливо, – цілком прийнятна.

Кілька років тому в храмі, на Ваше запрошення, працювали археологи. Вони досліджували підлогу церкви. Розкажіть, що тоді вдалося виявити?

— Ми запросили археологів через те, що під підлогою храму в деяких місцях з'явились пустоти. І потрібно було з'ясувати, в чому причина. Справді, було проведено дослідження і виявлено, що на глибині 6 метрів під храмом йдуть підземні ходи, які почали обвалюватись. Також було виявлено деякі інші цікаві знахідки. Але коштів на проведення детальніших досліджень не було, тому довелось все законсервувати. Звіти про дослідження були передані відповідними організаціями до управління охорони історичного середовища.

Поділіться з нами своїми подальшими планами, що ще, на Вашу думку, варто зробити у храмі?

— Навіть не знаю, з чого почати. Звичайно, що пріоритетним для мене залишається реставрувати стінний розпис храму та врятувати стіни від пошкоджень і грибка. Це те, над чим я думаю вже протягом восьми років. Повної реконструкції потребують вхідні сходи до монастиря, а особливого капітального ремонту потребує стіна з гротом Пресвятої Богородиці, що на центральних сходах від вулиці до подвір'я храму. Через погане водовідведення (ще радянське) ця стіна постійно підмивається стічними водами й існує реальна серйозна загроза її обвалу. Також хотілося б облаштувати подвір'я храму, внутрішній дворик, парк, що поза храмом, відчистити фасад храму, переробити опалення, замінити вікна та двері в прилеглих приміщеннях і т.д. Багато всього. А, зважаючи на фінансові можливості, часом опускаються руки. Але, що неможливо в людей, те можливе в Бога! Давно навчився довіряти Богові, тож все йде за Його планом.

Розмовляла Анна Джунківська